Блоги → Перегляд

Правда чи брехня 112го каналу?

Четвер, 16:04, 16.01.14

Рейтинг
11 0
Переглядів
1614

0
0

ПРАВДА ЧИ БРЕХНЯ 112-ГО КАНАЛУ?

 

Цікавитеся, чому це я причепився до 112-го каналу?

Адже йому ще й двох місяців нема від народження.

Та якраз тому, що це канал новий (молодий, початківець тощо). Причому, з тих, хто багато говорить на суспільну тематику.

Бо всі решта наших телеканалів вже всім однозначно довели, що вони про проблеми нашого ж життя постійно та свідомо брешуть.

Гірше того, всі вони при цьому ще й абсолютно свідомо та категорично ігнорують правду про наше життя.

І якраз тому за роки нинішньої Незалежності – ціле людське покоління! - вони свідомо та спрямовано сформували нашу громадську думку набагато дурнішою, ніж вона була за СРСР. А вже успішно сформований хаос у головах наш люд дружно й радісно втілює  у власне життя.

Правда, є чимала спокуса списати це безглузде новітнє світобачення  переважно на державну систему освіти та виховання і на сім'ю. Адже ці дві суспільні інституції ніби для того й існують, щоб формувати у всього населення цілком конкретний світогляд. Тож, значить, і сформували…

Проте насправді після розвалу СРСР ні придворна педагогіка, ні самопальні педррреформатори  не спромоглися випустити із себе жодної путньої думки на світоглядну тематику.

Скажімо, відомо, що більшовики від початку взялися ліпити нову, безетнічну спільноту під назвою "радянський народ". І активно та жорстоким примусом робили це більше трьох поколінь. А з історії відомо, що примусом можна нав'язати населенню принципові світоглядні зміни взагалі за одне покоління.

Тож цілком закономірно у більшовиків із цією затією щось таки вийшло. І цілком конкретне.

Недаремно ще й зараз кажуть, що совків легко впізнати навіть за кордоном. А у нас ще й досі частенько й масово наші активісти звинувачують один одного у совковості.

Тобто, на побутовому рівні всі погоджуються, що радянська людина (за особливостями світогляду!) справді є.

А от наукового пояснення радянського світогляду нема?!

Гірше того, самі педагогічні світила категорично відмовляються про нього й слухати. Тому на світоглядну тематику у нас цілком офіційно нема ні словечка. Тож суспільство мимоволі формує світогляд підростаючого покоління стихійно та інстинктивно. Як тварини у дикій природі…

А ось  журналісти ще при вступі до вишів проходять творчий відбір на наявність певних вроджених здібностей, таланту. І таланту цілком конкретного – на вміння володіти конкретно-емоційним мисленням. Тобто, як цікавіше, приємніше чи привабливіше розповісти аудиторії про будь що. І викликати в аудиторії відповідне емоційне ставлення до даної інформації (=знань!). І цим самим якось спонукати її до певних дій в бажаному напрямку.

Зауважу, що професійна група журналістів виконує суспільну роль пізнавального посередника. Фактично, вона доступно та цікаво розповідає всім про все. Тобто, знайомить всі інші професійні групи та суспільні прошарки із конкретними напрацюваннями кожної з них у зрозумілому для нефахівців вигляді. Та ще й із певним емоційним ставленням до даної теми.

Сказане означає, що самі журналісти ніяких нових знань ні про що не створюють. Вони лише популяризують знання вже відомі та надають їм певного емоційного забарвлення.

Проте самим журналістам цього їхні вчителі не кажуть. А навпаки – безграмотно благословляють їх у світ як знавців життя(?!).

Тому наша громадська думка від початку, ще в задумі формується лише як калейдоскоп (хаотичний набір) зображень зовнішніх проявів нашого життя. Бо конкретно-емоційне мислення сприймає та відображає тільки поверховий, феноменологічний рівень реальності.

Свідомо вживаю термін "феноменологічний", бо у кожного із журналістів у дипломі є позитивна оцінка із філософії.

На лекціях із цього ж предмету всі вони також чули і про те, що насправді головне – це суть, онтологія,  внутрішні закономірності та властивості всього. І цю суть можна збагнути виключно мисленням абстрактно-логічним.

А вже мислення абстрактно-логічне аж ніяк не вроджене. Його треба довго та спочатку й справді нудно вчити.

В той час, коли кожен журналіст вже має папірець, що в нього вже є вроджене мислення – конкретно-емоційне. Якого для його фаху цілком достатньо. Принаймні, їхні наставники в цьому одноголосно запевняють.

То для чого їм ще нудитися над якимось абстрактно-логічним мисленням?!

Тим більше, що навіть самі колишні специ із будівництва комунізму та їхні учні зараз вже проголошують цілком протилежне – ніякої одноістинності нема, як і властивостей та закономірностей суспільства.

Тож, панове журналісти, з легким серцем давайте аудиторії те, що чуєте й бачите. Аби тільки із добрими намірами. Тоді й ваші слухачі та глядачі теж постійно кращатимуть.

Проте, на жаль, не кращають. І всі наші давні й великі телеканали з цим вже давно змирилися. І навіть не цікавляться тим очевидним фактом, що їхні хороші наміри приносять все гірші результати. Однак вони продовжують співати все тієї ж, тобто, свідомо брехати.

 А от колектив 112-го телеканалу від початку проголосив, що буде подавати аудиторії тільки правду, тобто, об’єктивну і не цензуровану інформацію.

Причому, цей канал запевнив, що він доступний до кожного. Тобто, кожен може до них прийти і взяти участь у прямому ефірі. Звичайно ж, із зрозумілими обмеженнями – не бути п’яним чи буйним, без лайки та відвертих образ і т.п.

Більше того, цей канал запровадив навіть спеціальну технологію залучення до прямого ефіру матеріалів своїх глядачів.

Схоже, що це і справді принципові новації для нашого ТБ.  І, на мою думку, дуже прогресивні. За формою, звісно.

До того ж, я ці їхні заяви  перевірив особисто. Не так давно я з невеличким інтервалом двічі був у Києві. І кожного разу заходив до 112-го каналу.

То вони і справді зустрічали мене привітно, коротенько спілкувалися по темі виступу і пускали в прямий ефір десь по 5 хв. І давали змогу казати, що хочу (звичайно ж, в рамках порядності). Але…

Але при цьому не звертали жодної уваги на сказане мною?!

Хоч я цілком конкретно повідомляв,  що розробив наукове пояснення причин Майдану та технологію взаємовигідного замирення за лічені дні. І ще я сказав, що є українська наукова новизна, яка гарантовано заповнить дефіцит бюджету.

Проте ця інформація зацікавила їх не більше, ніж цвірінькання горобців за вікном.

Чому вони реагують тільки так?

Та тому, що мислять так саме, як і решта їхніх колег. Тому й вважають, що журналісти краще інших знають, що, як і скільки подавати їхній аудиторії для повного щастя.

І об’єктивність інформації, на їхню думку - це коли якомога більше гостей редакції коротенько цвірінькнуть кожен щось своє.

То в цілому й вийде об’єктивна картина нашого життя, еге ж?

Насправді ж, істина завжди у меншості. І створюють її докази правоти думки, а не арифметична більшість голосів.

Та й добирають вони учасників передач виключно також по-радянськи – за їхнім суспільним статусом. Тобто, запрошують учасників до обговорення суспільних проблем за критерієм "Відомий тим, що відомий". Тих, хто досяг якихось успіхів виключно для себе (кар’єра, багатство, титули, посади, тіньовий авторитет тощо).

Тобто, тих, за чиїми безграмотними рецептами та під чиїм недолугим керівництвом наші негаразди свідомо створені та успішно множаться й далі.

Гірше того, від незнання онтології наші журналісти не допускають навіть існування професійності як такої. Наприклад, керування нашим народним господарством людиною на основі її професійних знань про каменюки (д.геол.н.) вони сприймають абсолютно нормально. Бо, мовляв, суспільство за своїми властивостями від каміння нічим і не відрізняється?!

Одним словом, і на 112-у каналі теж роблять те саме і так саме – щосили утверджують якусь уявну особисту правоту на суспільну тематику. Щоправда, із деякими формальними відмінностями на кшталт "першого стрічного" тощо.

І роблять вони це із наївною вірою у суспільну користь саме такої їхньої праці. І я очевидець, що справді стараються робити якомога краще.

Проте сам цей критерій "якомога краще" – це всього лише чергова видозміна давньої шизи "З найкращими намірами". Хоч і всім давно відомо, куди ці наміри заводять.

Насправді ж суспільство потребує від журналістів результату корисного. Причому, корисного для всіх – для них, для їхнього власника і для всіх решти.

Про це я теж їм пробував сказати. Але вони продовжували ввічливо дивитися крізь мене.

Бо ж нема коли думати – бігати треба. Та й пан власник так сказали…

Так і виходить, що попереднє розуміння суспільства автоматично приводить до попередніх методів діяльності з неминучим відтворенням попередніх результатів. В даному випадку: неусвідомлюваної і з добрими намірами суб’єктивно щирої правди, однак об’єктивно, на жаль - брехні.

 

16.01.14р.  Клець Дмитро Васильович, фахівець із суспільних та

                  світоглядних проблем.

 

 

Коментарі

Дмитро,5 минут в эфире на ТВ-это более чем достаточно,чтобы оставить след в душах зрителей .
Справились Вы со своей задачей или нет-дело не журналистов.
Простите еще раз, бред какой-то написан, смешали и правду и неправду.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.