Блоги → Перегляд

Популярна політекономія про віну

Четвер, 19:42, 29.01.15

Рейтинг
3 0
Переглядів
1867

0
0
У цій статті згадуються

ПОПУЛЯРНА ПОЛІТЕКОНОМІЯ ПРО ВІЙНУ

 

Передмова

Із становленням людської цивілізації почалася і так звана цивілізаційна криза (ЦК). Звичайно ж, сучасна її назва з'явилася тільки в ХХ ст. Та й прояви її тривалий час  були помітні лише окремим небайдужим людям, яких, до того ж, за подібні застереження ще й нерідко вважали панікерами. Та згодом, із розвитком суспільства, зворотній бік прогресу ставав все помітнішим і дошкульнішим для все більшого числа жителів. Причому, чим вищим був цей розвиток на окремих територіях, тим гострішими суперечностями він супроводжувався.

Хоч і завжди цей суспільний прогрес  супроводжувався також перебуванням у керівництві чи біля нього відчутного почту офіційних мудреців, радників, консультантів тощо. Тобто, цей локальний прогрес завжди приписували мудрому керівництву, тобто, наявністю у правлячої еліти якихось специфічних знань про управління суспільством і людиною. І справді – тривалий час ця придворна мудрість в цілому нібито сприяла прогресу даного суспільства. І до пори, до часу користь від такого управління переважала окремі збитки. Тим більше, що дану користь споживали переважно місцеві еліти, а тягар недоліків несли простолюдини.

Однак потім, із незрозумілих для цих еліт причин наставав неминучий занепад даного локального прогресу. Хоч ті ж придворні мудреці навіть і цей занепад пояснювали переконливо. Мовляв, нещасливий збіг обставин,  об’єктивні та суб’єктивні фактори, зовнішні вороги, природні катаклізми тощо. Однак при цьому вони дружно замовчували те, що і в минулому даному суспільству траплялися подібні перешкоди. Які, проте, тоді були успішно і своєчасно подолані. Тобто, відтоді залишився і досвід подолання цих перепон. Проте зараз і він не допоміг, криза наростала.

Зрештою, якраз загострення локальної цивілізаційної кризи і приводило до закономірної загибелі чи розпаду даного відносно високорозвиненого державного утворення.

Історичних прикладів цьому безліч. А винятків – жодного.

Це однозначно свідчить про те, що всі дотеперішні  усвідомлені форми і методи управління цивілізаційним прогресом  принципово хибні.

Із такого суцільного емпіричного негативу деякі неуки взагалі зробили антинауковий висновок про принципову обмеженість людського прогресу. Хоч вже зараз космологія доводить, що розвиткові світу навіть теоретично нема кінця.

То чому ж в рамках цього нескінченного світового розвитку та мають бути скінченними і навіть порівняно короткочасними окремі проблиски окремих цивілізацій розумних істот?!

Що, їм стає настільки тісно?

Та ні, всіх і всіляких ресурсів для цивілізаційного розвитку нескінченого якраз вистачає!

Взяти хоч би розвиток нашої планети. Достеменно відомо, що вона пережила багато катастрофічних для живої природи змін. Проте після кожної з цих катастроф жива природа відновлювалася, та ще й на вищому рівні розвитку. Причому, в умовах жорстких обмежень по багатьох важливих факторах. І так постійно.

Тому навіть вже наявний технологічний рівень сьогоднішніх землян гарантовано забезпечує задовільний  і все зростаючий добробут для всього людства. І ще більше – цих споживчих цінностей вже зараз виробляють достатньо(!) для всіх. А проте цивілізаційна криза людства тільки загострюється. І нікуди від неї не сховаєшся.

Навіть більше: особливості керованої глобалізації (авжеж, вважається, що людство все повніше та усвідомленіше керує власним розвитком) одночасно із соціально-економічним прогресом поширюють та прискорюють і саму цю кризу. Хоч всі національні та наднаціональні регулятори даного процесу намагаються на нього впливати виключно із добрими намірами.

 Ба більше, вже десятки років у всі масштабні національні та міжнародні проекти розвитку все більше і все частіше спеціально закладають все дорожчу антикризову складову, насамперед екологічно ощадну. Проте й ці масштабні заходи лише трохи сповільнюють ЦК, та й то локально.

А це тільки підтверджує висновок про принципове  невміння  людства ефективно керувати собою на колективному та суспільному рівнях.

А це невміння, у свою чергу, породжене принциповим нерозумінням суспільством самого себе.

Тобто, неадекватне теоретичне розуміння суспільства автоматично приводить до хибного практичного ним управління.

На жаль, саме так. Цей же висновок підтверджує навіть сам факт існування десятків країн так званого золотого мільярду. Адже, здавалося б, ніщо не заважає узагальнити передовий досвід цього мільярду, викласти його у відповідних підручниках – і навчити цієї життєвої мудрості решту 6/7 землян.

Приблизно так проблему обміну передовим досвідом у людському розвитку зазвичай і розуміють. Більше того,  в передових країнах вже сотні років як започаткували різного роду цивілізаційні впливи (ЦВ) на суспільства і країни відстаючі: найрізноманітніші гуманітарні і просвітницькі організації,  волонтерський рух тощо. Загалом у світі цією цивілізаційною доброчинністю(ЦД) постійно займаються сотні тисяч (якщо не більше) людей. Не кажучи вже про безліч міжнародних і національних організацій, які займаються цивілізаційним впливом цілком професійно і на основі відповідних офіційних бюджетів.

Величезні і загальні затрати людства на цю ЦД – це сотні мільярдів людино-годин праці і десь близько трильйона(!) доларів США у грошах річно. І ці затрати постійно істотно зростають.

Проте сама цивілізаційна криза від такого, здавалося б, дуже позитивного впливу на неї, лише загострюється. Теж щороку і теж відчутно?!

А така очевидна марність цієї величезної ЦД свідчить тільки про одне: людство не розуміє доказово ні природи цивілізаційної кризи, ні, відповідно, шляхів її вирішення.

Хоч про саму ЦК написаного всього і всякого безліч, здавна і по сьогодні. Різного масштабу охоплення, різного рівня складності та доступності, різного статусу авторів, різного рівня абстрактності та емоційності, різних тиражів тощо. В цілому ж вистачить, щоб кожного землянина особисто і не раз суцільно обгорнути цією писаниною.

Але – як горохом об стіну!...

Така пізнавальна ситуація породила дві різні течії теоретиків цього сумного явища. Одні чесно і добросовісно традиційно б’ються об цю стіну невизначеності в надії, що їхній лоб колись та виявиться міцнішим.

А інша група, набагато чисельніша, діє хитріше. Вони відверто пропагують принципову непізнаність суспільства. І теоретичну базу відповідну реанімували, ще від своїх давніх паразитичних попередників. Звісно ж, належно її осучаснивши і прикрасивши горами псевдомудрих нісенітниць.

І для всіх решти професійних груп цю їхню гностичну підвалину нарекли множинністю істини(МІ).

Чули, може, що кожна людина – це найвища цінність і міра всього?

Тож звідси й виходить, що кожен має однакове право на істину. Більше того – кожен сам є творцем істини, самоправної і незалежної від істин всіх решти.

Звідси й наслідок: чим більше істин дана конкретна людина наплодить на суспільну тематику (усно чи письмово – це деталі), тим вищого місця вона заслуговує у суспільній ієрархії, як теоретиком, так і практиком.

Дехто з вас, нетямущих, може тут здивуватися. Як же це так, мовляв, що арифметична кількість істин однієї людини (які фактично нічого не значать для всіх інших, тобто, = 0) та раптом цілою своєю купою стала більша нуля?!

Адже всюди і завжди  01 + 02 + … + 0n = 0 !!!

Хе-хе, чоловіче, це так на вашому, амебному рівні. А стосовно наших, високих матерій примітивна арифметика не діє.

 А все тому, що кожен із нас, суспільників, як теоретиків, так і практиків, творить ці істини неабияк, а на основі своєї власної політичної волі (ПВ).

І не питайте, що воно таке, бо це суцільне таїнство. Зате вершина вершин.

Бо зазвичай  ПВ вроджена. І протягом індивідуальної наполегливої та героїчної боротьби даної персони за народ ця її складова  лише зростає та гартується кількісно і якісно. А тому і індивідуальні істини цих обранців долі містять певну частину як кількісний коефіцієнт їхньої ПВ, назвемо його Кпв, який завжди >0.

Тому й цілком закономірно сукупність істин носія ПВ є величиною, відмінною від нуля,  позитивною та суспільнокорисною. А значить – і заслуговує на також позитивну віддачу суспільства  у вигляді конкретних титулів мудрості, посад, звань та інших ознак матеріальної винагороди.

Щось у вас очі стали трохи навхрест. Мабуть, ще не втямили, отак і зразу?

А що ж ви хочете, коли навіть самі носії ПВ змушені цю премудрість, про свою ж сутність, опановувати у відповідних високоінтелектуальних закладах роками чи й десятиліттями (звісно ж, із перервами чи заочно)?!

Та й те без гарантії осяяння.

Тож приймайте цю складність у спрощеному вигляді, як дане, просто на віру. Наприклад, не чіпляєтеся ж ви до астрономів, як це вони дохитрилися точно визначили відстань від Землі до Сонця. А просто їм вірите. Бо наука!

Так і з суспільниками. Тим більше, що вони серед землян поширилися як вшир, так і в глиб. І зараз вже маємо щедрий теоретичний доробок про державотворення, який послідовно і неухильно переростає у відповідну суспільну практику.

А теоретичною основою всього цього, так би мовити джерелом джерел є плюралолібералізм, для простолюду - вседозволеність та всепрощення. Самі ж бачите повсюдне і повсякчасне його втілення.

От тільки ця капосна ЦК дошкуляє все більше. А так прекрасно все задумувалося…

 

А насправді…

Насправді ж кращі уми людства ще років 200 тому заклали наукові, доказові засади постійного суспільного прогресу для всіх землян. Еге ж, прогресу безкризового.

За умови, правда, якщо при цьому дотримуватися відповідних законів економічного розвитку. А для цього правлячим елітам потрібно самим опанувати ці найскладніші інтелектуальні досягнення – діамат і політекономію. Що для більшості з тодішніх еліт означало – довго й нудно вчитися. Коли успішного результату хочеться чимшвидше і без зайвої замороки.

Проте швидко знайшлися люди, які на догоду елітам проголосили заміну доказових знань про суспільні процеси і закономірності власними найкращими намірами. Кричуще безграмотними, звісно, зате вкрай нахабними. Спочатку для себе, а згодом – обов’язковими і для решти.

Тож вони ррреволюційним наскоком і прищепили тодішній так званій прогресивній інтелігенції думку якраз про свідоме управління суспільним розвитком не на основі його доказового пояснення, а на основі власних найкращих намірів.

Нагадаємо, що тодішня наука про "створення багатства народів", політекономія, передбачала оплату праці кожного в залежності від його результатів. Та ще й оцінювати ці результати кожного мав не хтось конкретний, а "незрима рука" ринкового обліку та розподілу.

Але ррреволюціонерам (майбутнім правлячим елітам, не забувайте),  як саме оцінювати свою роботу кількісно?!...

Щоб, звісно, належно за неї воздати?!

Та й як можна наївно покладатися на сліпу стихію ринку?!...

Зовсім інша річ, коли це все робить свідомо людина, добросовісна та порядна. Та ще й не зіпсована загниваючими спокусами багатства.

Тим більш, що якраз такий омріяний оцінювач всякої праці вже є в достатку і асортименті – пролетарій!

Тож більшовики й поставили цими оцінювачем людину, глибоко  безграмотну. Та ще й із зародковою мораллю. Бо ж і самі більшовики  в силу своєї мінімальної освіти навіть не підозрювали, що суспільнокорисну мораль закономірно формує тільки суспільнокорисна праця.

А суспільну користь від праці кожного визначає тільки ринковий механізм, який вони жорстоким примусом відмінили від  початку.

Цим самим коло замкнулося намертво. Безграмотне управління породжувало все потворніші та кривавіші форми державотворення та безграмотно (механістично) сприйнятого суспільного прогресу.

І у відповідь ця безграмотна і кривава пародія на прогрес автоматично породжувала таких же суспільношкідливих своїх виразників та носіїв. Тому замість спіралевидного суспільного розвитку, від нижчого до вищого та від простого до складного, наші предки неминуче одержали набір концентричних кіл затратності і самознищення.

Тож у підсумку прибічники тотального примусу із найкращими намірами за офіційних 70 років такого управління деформували і знищили все хороше. А цілеспрямовано сформовані більшовиками  радянські (= нікудишні за світоглядними і моральними якостями) люди з антиринковим мисленням та результати їхньої затратної і низькоякісної праці неминуче й розвалили протиприродний суспільний лад.

То виходить, що і на прикладі СРСР цивілізаційна криза показала свою неминуче руйнівну силу, якій неможливо запобігти жодною теорією?

З одного боку – ніби й так, якраз усвідомлене управління суспільним розвитком в СРСР привело до найбільшої трагедії людства, включаючи і спровоковану Радянським Союзом другу світову війну.

Проте з боку іншого - нема жодних підстав вважати, що будівництвом "світлого майбутнього" керували на основі доказового розуміння властивостей людини і суспільства.

Навпаки, влада вже від початку відкинула (вірніше, навіть їх не починала) такі теоретичні ознаки соціалізму як суспільна власність на засоби виробництва та народовладдя. Цього в СРСР не було ні секунди – все більшовики узурпували і втаємничили від тих же трудящих.

Причому, СРСР почали будувати навіть офіційно без цілісного наукового пояснення суспільства, а відверто навмання, як професійно безграмотним  партвождям заманеться.

Варто нагадати, що перші десятиліття Радянським Союзом командували професійні революціонери, які все своє життя тільки руйнували чинний суспільний лад в Російській імперії. Ба гірше, ці партійні вожді взагалі не вміли створювати споживчі цінності навіть для самих себе – бо від початку були дармоїдами і паразитами на чужій праці.

Тому, захопивши владу, вони навіть за бажання не розуміли, як же це саме працювати продуктивно, створювати споживчі цінності для всіх. Тож і командували сотнями млн. чол. "з папірця", з намріяного черговим партвождем і затвердженого черговим партзібранням. І без найменшого доказового обґрунтування.

Інша річ, що всю цю теорію в СРСР цілком офіційно і примусово вважали наукою.

Тому на руїнах так званого соціалізму залишилися все ті ж радлюди. В масі своїй живі-здорові. І, звісно ж, виключно  із радянським розумінням життя.

Тож вони і почали творити нові, буцімто кращі держави. На основі попереднього ж примусу людини людиною. І безсумнівно:  на основі виключно найкращих намірів – це навіть не обговорюється.

Тільки замість керівництва однієї, комуністичної  партії  до корита, тобто, до ВВП дружно припали незліченні натовпи політиків та юристів. І досконало узаконили ці партії як колективних дбайливців та борців за народ, та ще й зі страшенною політичною відповідальністю за найменший недогляд щодо своїх підданих.

Тож останні і взялися за державотворчість, без найменших гальм наплодивши величезну кількість держапарату. А вже держуправлінці дружно й міцно вхопилися за суспільство, оцінюючи працю кожного і визначаючи за неї оплату. Точнісінько як їхні попередники, навіть не здогадуючись про саме існування "якихось там" суспільних властивостей і закономірностей.

Але найсумніше те, що "нова, пострадянська влада" взагалі відкинула навіть найменші теоретичні обґрунтування своєї діяльності. Сказано ж – вседозволеність та всепрощення.

При цьому насправді своє радянське, антиринкове світобачення старші радлюди автоматично і без найменших змін дбайливо передали молодшим.

Тому і без змін продовжилася радянська тотальна затратність і суто суб’єктивне командування людини людиною. І таке протиприродне управління благополучно продовжило повсюдну деградацію суспільства.

Тому, наприклад, Україна за 23 роки незалежності не спромоглася досягти жодного колективного успіху. Дійшло до того, що зараз практично ніхто у нас навіть не розуміє, яким чином нам успішно відбитися навіть від кількісно невеликої путінської агресії. Хоч словесних стратегів і героїв у нас виявилося тьма тьмуща. Шкода лишень, що сам Путін не знає про їхню кількість та звитягу. А то вже давно сам здався б нам у полон…

І це при тому, що вже давно суспільні проблеми науково пояснені та розроблені шляхи й методи прогресивного розвитку. Але протиприродна суть антиринкового суспільства відкидає ефективність у всьому, в т.ч. і теорії. Успішно й радісно замінюючи науку ( = доказові, об’єктивні знання!) найбільшими дурницями та мракобіссям.

 

Все ж

На жаль, такого жанру, як популярна політекономія,  не існує. Тим більше, на цілком конкретну тему – про війну.

Гірше того – з низки пояснених нами причин навіть сама наука політекономія перебуває в опалі з волі панівного зараз плюралолібералізму. І зрозуміло – чому. 

Та тому, що вона створена на методологічній основі діамату, а значить – і одноістинності.

А нинішні суспільники процвітають теоретично і особисто матеріально суто на основі багатоістинності. У світлі сумновідомого гасла "Кожен має право на істину".

На практиці це означає цілковите заперечення критеріїв істинності (= науковості) як таких. А тому навіть самі терміни "наука" і "науковість" стосовно суспільної тематики на такій, умовно кажучи, методологічній основі  цілковито втрачають навіть найменший сенс.

Зате процвітає самоуправство, ще не так давно широко знане як самодурство. А тепер же це трактується виключно як втілення політичної волі даного непересічного діяча (все того ж самодура). А самодури люблять постійного підтвердження своєї мудрості – це їм надійно забезпечує штат заступників, помічників, секретарів,  радників, консультантів, іміджмейкерів та всіляких інших блюдолизів.

Тому й успішно продовжується радянське окозамилювання.

Проте нинішнє держуправління і успіху певного досягло.

Нагадаємо, що в СРСР внаслідок безграмотного управління панувала безглузда і тотальна затратність. При цьому більшість ресурсів – матеріальних, фінансових і людських просто пропадали.

А ось за управління теперішніх  радісних носіїв ПВ та ж повсюдна затратність вже не приводить до примітивного знищення цих же ресурсів.

Навпаки, їх тепер дружно й надійно розкрадають ті ж політвольці та їхні прихвосні. І трудові ресурси, тепер вже шанований електорат, гинуть менше – багато з них мають змогу рятуватися за кордоном. Тож стосовно марнотратності маємо хоч відносний і тимчасовий прогрес, хоч лише для маленької частки населення.

І все це дружно освячене офіційними мудрецями із Академії Наук і Міносвіти. Ще б пак, адже вони й самі з того ж корита хлебчуть.

Тому вони так свідомо й люто душать навіть найменші прояви вітчизняної науково-технічної новизни. Хоч і прекрасно знають, що це основне джерело покращення добробуту.

 

Підсумок

Автори десятки років марно намагаються утверджувати науковий підхід до вивчення суспільства та розбудови саме доказового управління суспільним розвитком.

Створили для цього всі необхідні знання та ще й додатково виклали їх  в науково-популярних текстах. Започаткувавши цим самим новий літературний жанр – онтологічну публіцистику. Маємо багато публікацій різної складності. Але…

На нашу новизну реакція така ж, як і на інших українських новаторів – у кращому разі ніяка. А зазвичай заздрісна і відверто неприязна.

Причому негативно ставляться до укрновизни абсолютно всі наші професійні групи та суспільні прошарки.

Нам вдалося пояснити, що закономірною причиною цього є одна з негативних етнічних українських рис – усвідомлена меншовартість.

Проте й це пояснення нікого не цікавить.

Серед іншого ми пояснили структуру світогляду та описали світоглядні причини конфліктів і воєн.

А вже на основі цього пояснення ми запропонували загальну стратегію взаємовигідного замирення.

Проте й це нікогісінького не цікавить – ні наших фізичних та юридичних осіб, ні закордонних та міжнародних.

Але про всяк випадок ми її тут схематично викладемо.

Під егідою ООН широко оприлюднити наукове пояснення причин цивілізаційної кризи і зокрема – нападу РФ на Україну і стратегію її взаємовигідного замирення. Переконливих аргументів для цього маємо достатньо як для індивідуального, так і колективного рівнів.

Потім  потрібно широко обговорити потребу в трьох законах:

1)."Про пряму залежність прибутків держуправлінців від добробуту населення на підпорядкованих їм територіях". Концепція його вже напрацьована. Цей Закон згуртує наше антиринкове суспільство на основі доцільності економічної та єдності матеріальної.

2). "Про негайну мобілізацію призовників обох статей, які є рідними для наших високопосадовців та багатіїв". Такий Закон згуртує наше суспільство родинними зв’язками.

3). "Про негайну організацію штрафних батальйонів із числа всіх кримінальних злочинців та хуліганів". Цей Закон згуртує суспільство морально. Адже це дуже несправедливо, що на фронті гинуть кращі представники простих людей, а гірші члени суспільства спокійно відсиджуються за тюремними мурами. А це все таки краще, ніж в окопах.

Перемовини сторін проводити за посередництва Клеця Д.В. через Інтернет (Скайп тощо).

Панове, всі ви бачите, що обговорення суспільних проблем у нас якнайширше почалося ще за часів Горбачова. Проте воно від початку базувалося на антинауковій основі – відвертому самодурстві. Тому ці обговорення тривають і досі у вигляді вочевидь пустопорожнього базікання.

Зараз до цього базікання широко залучилася ще й міжнародна бюрократія, яка до антинауковості додала ще й абсолютну зневагу до українців.

І в результаті цих псевдомудрих балачок кровопролиття тільки наростає. І Україною воно вже аж ніяк не обмежиться.

Тому радимо вам, панове, посильно посприяти обговоренню наших же проблем на основі науковій. Бо все інше ви вже перепробували, і не раз. До того ж, якоїсь абсолютної новизни для цього вам вчити не потрібно – більшість з вас у студентські роки проти своєї волі чула терміни "діамат", "політекономія" тощо. То лише прийдеться вам вникнути у їхній зміст.

 

29 січня 2015р.      Клець Марія Василівна, к.е.н., доцент

                             Клець Дмитро Васильович, фахівець із

                             суспільних та світоглядних проблем.

Коментарі

Пане Дмитре, Ви весь цей матеріал набрали одним пальцем?
))
0

Я й не пам'ятаю.
mart mart   02:52
+2

2+
пане Дмитре.я перевіряв комуністичні фаланги. вони діяли в Америці при ринковій економіці і ентузіастах і прекрасних амер природних багатствах і малочисельнім населенні. і всі вони впали.якщо ваша модель правильна --то повинна дати результат на рівні колективу людей,громади. чому б вам не знайти спосіб почати знизу? зверху то навіть і такий дурень як Янукович якось собі керує. я думаю що
кожен з нас на його місці якось би керував. але нам треба добрий результат.як інакше перевірити результат як не на малій моделі?
гітлер теж обіцяв результат , він його навіть мав--але чи то було добре для загалу?
+1

Чоловіче, а ви спробуйте дізнатися, на основі якого саме розуміння нашого суспільства керують нами наші верхи?
Де той доказовий текст?
Або просто запитайте в Академії держуправління (якось так), на основі яких саме управлінських властивостей суспільства і людини вони радять керувати нашим верхам. І яким саме управлінським алгоритмом? Де це описане в доказовому тексті?
Не бійтеся запитувати верхів та їхніх слуг про КОНКРЕТНУ їхню мудрість.
І ще. Макро- і мікромасштаби, наприклад, завод, село і область мають різні властивості.
+1

"Верхи" керують нами з допомогою забороненої науки Механіки (див. Ньютона і Г.Герца). Діють "верхи" згідно своєї мети. Мета у них трояка - гроші/влада/сила. Механіка, це наука (правда) про справедливість (закони) і свободу (щастя).

Механіку знищив Поггендорф - провидець (провізор) євр(оп)ейського союзу аптекарів. Він розділив Механіку на Природу (фізику) і Хімію, а потім знищив обидві частини по-черзі..

Радлюдям, для стимулювання їх меншовартості, забили голову "політеком" (політекономією капіталізму) і "діаматом" (діалектичним матеріалізмом). Від цього радлюди ніяк не впливають на дійсність і зовсім не самореалізуються - просто бухають і дуріють..
mart mart   17:23
+1

в них я не зауважив алгоритму--вони керують ситуаційно патякачи що все для народу України.
АТО розпочалось в 20.02.14 з розстрілу на Інституцьків. Цей розстріл так і називався - АТО. Дата 20.02.14 є на російській медалі "За возвращение Крыма".

АТО, це утилізація патріотів. Тому примирення у ЗНАННЯХ, а не в боях одне з одним..
тем временем развивается на глазах другая сторона военно-политического эконоического противостояния, более такскать реалистичная и практическая, внутри командования ВСУ:

Лидер "Правого сектора", народный депутат Дмитрий Ярош заявил, что добровольцы и часть военных могут создать "параллельный Генштаб, чтобы создать систему, при которой бы реальные боевые офицеры заменили неэффективных командиров в действующем Генштабе". "И за этим Генштабом может стоять очень много воинских частей: и вооруженных сил, и добровольческих формирований. Мы уже начали это делать. Я думаю, что за некоторое время это будет реализовано", - отметил Ярош.

Спикер "Правого сектора" Артем Скоропадский прокомментировал это заявление.

""Правый сектор" с самого первого дня присутствует в зоне боевых действий на войне. Потому что мы признаем, что это война, а не какая не АТО. И собственно с самого первого дня мы видим неадекватность большого количества руководителей Министерства обороны и Генштаба. Мы помним те ошибки, самой страшной из которых стал Иловайский котел", - заявил нам Скоропадский.

"Параллельно с тем мы видим, что на уровне командиров бригад, на уровне майоров, подполковников формируется новая украинская армия абсолютно адекватных людей, которые действительно воюют, которые действительно понимают, как нужно вести боевые действий. В отличие от паркетных генералов, которые ни одного дня не воевали, однако занимают высокие посты в Генштабе", - рассказал спикер.

"И вот на уровне майоров, полковников, подполковников "Правый сектор" вполне нормально сотрудничает с Вооруженными Силами Украины. И собственно, когда мы говорим о том, есть ли альтернативный Генштаб, то можно сказать, что он по большому счету он уже создан. Это боевое братство "Правого сектора" и Вооруженных Сил Украины уже существует. Мы умеем воевать, мы воюем и мы знаем, что нужно делать. И вот это альтернативное виденье того, как должна развиваться война по большому счету уже есть.

Дмитрий Ярош озвучил то, что уже сформировалось, а в условиях войны, неважно как оно будет называться - "Генштаб альтернативный" или как-то еще. Самое главное, что мы видим, что руководящие посты должны занимать те офицеры, которые сейчас уже воюют по полгода. А не те люди, которые с советским военным образованием сидят в кабинетах и непонятно, что решают и посылают людей на верную смерть", - заявил Скоропадский.

"Мы будем требовать, чтобы руководящие должности в Генштабе занимали люди с боевым опытом. А если этого нет, то будем координировать с ними свои действия уже непосредственно в зоне фронта. Пока это нельзя назвать прямо таки "Генштаб", просто есть люди, которые понимают, что такое стратегическое военное планирование. И они вынуждены общаться друг с другом. У них нет другого варианта, потому что на войне виднее, что нужно делать, чем виднее это генералам в Киеве", - заключил спикер "Правого сектора".
0

а вот в практическом применении:

«Пресс-служба "Айдара" опровергла расформирование батальона, а комбат Мельничук подтвердил

Пресс-служба батальона "Айдар" называет сообщение о расформировании провокацией, а его комбат Сергей Мельничук утверждает, что батальон расформирован еще 3 дня назад

Информационные сообщения о расформировании батальона "Айдар" являются провокацией, говорится в сообщении пресс-службы батальона в Facebook.

"Любые информационные сообщения о расформировании нашей воинской части являются провокацией! Юлия Евдокимова не является пресс-секретарем батальона "АЙДАР" и не вправе делать заявления от имени в/ч В2950 (до 17.01.2015 - в/ч В0624) - батальона "АЙДАР"", - отмечается в сообщении. При этом командир батальона "Айдар" Сергей Мельничук сообщил, что 24-й отдельный штурмовой батальон "Айдар" сухопутных войск вооруженных сил Украины, который официально подчинен Министерству обороны и действует в Луганской области в составе подразделений АТО уже расформирован.

"Батальон уже расформировали три дня назад. По документам его уже не существует. При этом министр обороны и начальник Генштаба говорят, что они такой приказ не подписывали. Но на передовую уже пришли документы о том, что такого подразделения не существует, а также печать нового подразделения. Мы будем пикетировать Минобороны для того, чтобы батальон продолжил существовать и защищать целостность Украины",‒ отметил он, сообщает А'.

Ранее "Украинская правда" со ссылкой на пресс-секретаря "Айдара" Юлию Евдокимову сообщила, что Добровольческий батальон "Айдар" собираются расформировать. В пятницу в 10 утра начнется пикет под Министерством обороны с требованием не расформировывать батальон, сообщила Евдокимова.»

------------— <конец цитаты> —------------

PS. На моей памяти это уже 3-й раз, когда "Айдар" пытаются расформировать. Данная часть славна в основном военными преступлениями, кадрами собственных потерь и идиотским подрывом ТЭС в Счастье обесточившим собственную территорию, а отнюдь не боевыми подвигами. "Айдар" никогда особой любовью ВСУ не пользовался и в свете обострившегося конфликта вокруг Муженко, было вполне логичным ожидать, что на фоне требований отставки главы Генерального Штаба (отчасти оправданных, ибо косяков было ну очень много) и абсурдных инициатив по созданию параллельных Генштабов http://colonelcassad.livejournal.com/2018009.html, ставленники Порошенко попробуют нанести ответный удар по карателям, которых содержал Коломойский, раскручивающий сейчас травлю Муженко. В этом плане это чистая ответка "Ах, вы нашего Муженко Терминального травите, так мы ваш "Айдар" расформируем". Такая вот внутренняя грызня. Получится или нет, будет зависеть от нынешнего влияния Коломойского на военные структуры хунты. Для Муженко и Ко, успешное закрытие "Айдара", должно послужить сигналом остальным, что травить бравых "полководцев" может оказаться себе дороже.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі