Блоги → Перегляд
Мітки ЗМІНЕНЕ.

Хатоцентризм - єдина і достатня стратегія людства

Вівторок, 15:34, 12.01.16

Рейтинг
1 0
Переглядів
1904

0
0
У цій статті згадуються

 

 

 

ХАТОЦЕНТРИЗМ – ЄДИНА І ДОСТАТНЯ СТРАТЕГІЯ ЛЮДСТВА

HATOTSENTRYZM  -  ONE HUMANITY AND SUFFICIENT STRATEGY

 

Про заголовок

Хатоцентризм – від слова "хата". Це давнє українське житло, ще від трипільських наших предків, десь тисяч 8 років тому. Ще від свого початку воно забезпечувало мешканцям проведення і виконання безлічі соціальних функцій – захисну фізично, мікроклімат, передачу традицій, знань, навичок, освіту і виховання, значну кількість ремесел та обрядів тощо. І саме цей тип житла протягом тисячоліть(!) відігравав велику цивілізаторську роль у розвитку людства. [1] 

Тож ми, українці, і пропонуємо цей термін для означення давно назрілої, цілісної та  усвідомленої стратегії розвитку людства. Причому стратегії, відкритої в часі, просторі і за складом її учасників та носіїв.

Як, наприклад, вже мільярди років розвивається відоме нам все живе на Землі: змінюється, ускладнюється, але у своїй основі залишається самим собою.

Цей сутнісний принцип життєвих засад ми пропонуємо свідомо застосувати і всьому людству.

Хоч і знаємо, що зараз безліч впливових самодурів (безпідставно самовпевнених людей) на національних та міжнародному рівнях витрачає величезні ресурси для фактично примусового нав’язування людству найбезграмотніших і найдикіших картин світу і суспільства та способів життя у ньому. Причому принципово і виключно формальних, навіть без натяку на якусь конкретну їхню суть.

Принагідно зазначимо, що все ще у більшості випадків у світі  на керівних адміністративних посадах опиняються люди, які не мають доказових знань про те, чим вони намагаються керувати. Ба гірше, вони й самі щиро переконані, що на цих їхніх посадах жодні спеціальні знання про управлінські властивості людини та суспільства і не потрібні. Бо головне тут – це щире бажання командувати ближнім, у чомусь головному, на їхню єдину думку, гіршим та дурнішим від нього самого.

Проте якраз перевірка суспільною практикою однозначно показує абсолютну хибність всіх пропагованих дотеперішніх задумів, концепцій, програм, проектів та прожектів на суспільну тематику. Хоч би хто їх не придумував і хоч би як привабливо чи навпаки - нахабно та жорстоко не впроваджував свою омріяну маячню.

Саме так, облудно тупий примус до реалізації тих чи інших антинаукових соціальних моделей на практиці неминуче вироджувався (і продовжує вироджуватися) у такі жахливі наслідки, які ззовні можна пояснити тільки психічними хворобами їхніх авторів та активістів.

Власне, так воно і є. Адже багаторічне і наполегливе управління будь чим без розуміння властивостей цього об’єкту управління неминуче і автоматично деформує і психіку даного керівника. Адже психіка людини може більш менш нормально працювати лише у злагоді із властивостями суспільства і себе самої, незалежно від міри її усвідомлення цієї взаємозалежності.

Тому чим вища керівна адміністративна посада і чим менший контроль та обмеження даного самодура, то тим швидше руйнується його психіка та здоров'я в цілому. Причому цей процес деградації поширений і очевидний для оточуючих.

Однак – о, диво! – ці ж самі оточуючі ставляться до такого типа навіть співчутливо. Мовляв, чоловік добросовісно всього себе віддав роботі та суспільству.

А з іншого боку – не для власної ж кишені пнувся до посиніння…

Ось так і виходить результат "ні собі, ні людям", коли безграмотне управління, чи радше самодурське командування неминуче вироджується у суцільну марнотратність. Та ще й цей керівний самодур тупо й нахабно замучив себе і оточуючих.

Проте офіційна наука про людину цього не вивчає свідомо. Бо, мовляв, немає матеріальної єдності світу. А тому й ці процеси неможливо пояснити цілісно. Тому такі дурниці типові й масові, особливо у країнах антиринкових.

Зрештою, візьмімо у світових масштабах. Здавалося б, зараз хоч передові країни акумулювали все найкраще та наймудріше в світі для нормального людського розвитку та оптимального вирішення виникаючих проблем.

Однак ні – соціальні катаклізми стають все гострішими і наймасовішими навіть у них. Це якраз і свідчить про те, що навіть офіційно визнані мудреці і лідери соціального розвитку  не розуміють, що саме відбувається у світі, чому саме так, а не інакше, і чому воно ще й погіршується.

Хоч позірно всіляких текстів, самих пояснень і рецептів зцілення від цих соціальних болячок та епідемій є повно, просто гать гати.

Гірше того, практично кожен самодур навіть вважає своїм священним обов’язком утверджувати себе саме так, починаючи із власної, персональної мудрості. Хоч насправді це - нескінченне і безтолкове базікання на суспільну тематику.

 

Причини світового панування войовничої безграмотності

Людство здавна не відзначалося колективною мудрістю не тому, що було мало знань та людей освічених, а тому, що освічені і порядні люди в силу певних своїх особливостей схильні добровільно схилятися (саме так!) перед безграмотними, зате нахабними самодурами.

Насамперед тому, що люди належно освічені самі роблять висновки тільки на основі доказів правоти думки – це взагалі основа основ природничих наук і прикладних галузей. Навіть більше, вони вважають цей шлях єдино вірним при всякому обговоренні та обдумуванні. Та ще й ці їхні висновки неминуче враховують стохастичність та постійну мінливість нашого світу, а тому завжди в тій чи іншій мірі ймовірнісні та орієнтовні, приблизні.

Однак більшість людей неосвічених і не підозрюють про наявність серед людських знань якоїсь доказової картини світу, яка існує незалежно від наших суб'єктивних особливостей.

Гірше того, вони й чути не хочуть про "якісь там" нові знання. То вони й роблять свої висновки не на основі цих доказових знань, а виключно на основі правоти персоналії, себе чи когось конкретно іншого. Причому висновки їхні зазвичай однозначні і навіть категоричні. Так і кажуть: "я переконаний", "я впевнений" і навіть грубо "бо я так хочу", чи й взагалі без найменших доказів своєї правоти.

І вони при цьому навіть не розуміють, що на дане конкретне питання завжди може існувати якась інакша і теж конкретна відповідь. Тож ці люди завжди однозначно впевнені тільки у власній "конкретній і ясній" правоті. А ймовірнісні  аргументи опонента цілком щиро сприймають як свідчення його особистої невпевненості і навіть якоїсь недолугості у такому "простому і ясному" питанні.

Тому й конкретна позиція світоглядно безграмотної людини завжди зовні чітка і однозначна, а людини грамотної – завжди у чомусь варіативна і орієнтовна. Бо чим менше малоосвічена людина щось знає, то тим впевненіше вона на цю тему щось твердить.

Це особливо стосується антиринкових суспільств, де більшість результатів праці людей не одержують колективної (= об’єктивної) оцінки. При цьому виробник чи продавець змушений оцінку цьому результатові давати сам. І зазвичай навіть мимоволі він перебільшує якість своєї роботи, чи й зовсім її свідомо перехвалює. Тож для такої самореклами людство теж винайшло багато прийомів та способів.

Хоч, з іншого боку, й решта носіїв антиринкового мислення до цієї самореклами вже звикли. Тому на практиці вони навіть підсвідомо роблять на неї скидку, як на свідоме перебільшення і навіть брехню.

І така взаємна брехня і взаємна недовіра виробника певного результату праці та його потенційного споживача вважається в антиринковому суспільстві навіть нормою. Тобто, при цьому ніхто з учасників такого торгу двох навіть не ображається. І результат такої торговельної операції переважно залежить від моральних якостей та вміння обдурити ближнього першим, аніж від якості даного результату праці.

Для прикладу згадаємо базари в антиринкових мусульманських країнах. Тут ще й досі панує цей поєдинок продавця і покупця. Проте тисячі років такої практики перетворили її на стійкий ритуал, помітну складову їхньої соціальної комунікації і навіть своєрідного задоволення морального та антистресової процедури. Так інколи й кажуть: "Виговорився – аж легше стало".

Проте в підсумку, з часом усталений інститут східного базару все більше стає підсвідомим гальмом подальшого розвитку у цих країнах способів виробництва та форм власності. Зрештою, це чергове свідчення ситуативної ролі всіх соціальних інститутів. Тому їх обов’язково треба вивчати і своєчасно та свідомо корегувати.

Тож насправді якість навіть масових, ремісничих виробів у антиринковому суспільстві залишається фактично невідомою. Бо ж такі торги-дуелі якості якраз і не визначають. Це, повторюємо, насамперед двобій за гроші, за взаємне обдурювання. І всякий результат праці там виносять на продаж, аби швидше його збути з рук і одержати  готові гроші.

А у суспільстві ринковому кожен результат праці заздалегідь створюють спеціально для задоволення якоїсь конкретної потреби конкретної групи споживачів, аж по конкретного індивідуального споживача включно.

І таких однотипних результатів праці на ринку (спільному торговельному майданчику) щонайменше кілька. Та й потенційних покупців біля них перебуває теж кілька одночасно. То в такій ситуації індивідуальні особливості людей з обох сторін врівноважуються. І наперед виходить споживча якість товару та її колективна оцінка.

Тому в суспільстві ринковому взаємодія виробника і споживача конкретно спрямована на підвищення якості даного товару. При цьому якість всякого товару має однозначні  кількісні, споживчі та цінові параметри, тут вже не збрешеш. Тому у суспільстві ринковому люди й не намагаються обдурити один одного, а навіть навпаки – всіляко одні одним довіряють і ставляться доброзичливо.

Принагідно нагадаємо, як у горбачовські часи влада СРСР дозволила масовий виїзд за кордон з різною метою. То переважно в передові країни радянські громадяни й рвонули, сотнями тисяч чи й мільйонами.

І зразу ж від них пішли дуже масові оповідки про те, які ці "загниваючі"  наївні і довірливі,  і як людям "нашим" (антиринковим) їх легко обдурити. І розповідали про це з неабиякою гордістю, як про моральні переваги(?!)  радянських людей. З часом, правда, ринкові громадяни стали дещо розуміти цю специфіку "совків" і почали трохи їх остерігатися.

Однак таке масове і реальне порівняння моралі радянських і ринкових людей ще більше зміцнило "совків" у непотрібності науки для життєвого, суто матеріального успіху.

Тому у пострадянських країнах населення все більше стало свідомо відходити від соціальних, цивілізаційних регуляторів та переходити на регулятори суто біологічні, популяційні. Грубо кажучи, вони все менше відтворюються як продуктивні сили, а натомість все більше – як хитрі та спритні людиноподібні істоти. І більше, ніж за покоління такого розвитку інтелектуальний рівень пострадянського населення різко впав, разом із деградацією моральних і навіть релігійних засад.

Оскільки ж належно освічених зараз особливо мало, то позиція грамотна зажди програє в очах безграмотної більшості.

Тому так і вийшло, що на сьогодні людство нагромадило у різного роду інформаційних сховищах вже достатньо знань і практичних навичок для гармонійного прогресу. Причому, переважно зусиллями окремих новаторів. Бо творці всякої новизни вже за родом діяльності одинаки, які постійно(!) працюють задля досягнення конкретної мети, корисної для всіх.

 Але, на жаль, попит на ці знання все більше відстає від пропозиції. І все більше людей у світі просто не цікавиться навіть власним життям як цілим. Хоч і не всі.

На нашу думку, вперше достатньо різнопланово і кількісно підійшов до людської цивілізації Римський клуб, організований Ауреліо Печеї із фахівців багатьох спеціальностей та мислителів. А доповідь Д. Медоуза "Межі зростання", прочитана цьому клубові у 1972 році, нарешті привернула увагу вдумливої  і небайдужої частини  людства до проблем глобалізації. [2]

Проте й попри наведені там дуже серйозні кількісні аргументи, правлячі еліти до однієї лише потреби цілісного осмислення людства поставилися досить скептично. Мовляв, це всього лише емоції зляканих інтелектуалів. А ми переживали й не таке. І знову ж, така байдужість правлячих еліт  пояснюється фактичною відсутністю в них хоч скількись доказового світогляду.

До того ж, у своїй основі ця доповідь була вимушено еклектичною, бо навіть не містила евристичної вимоги до теоретиків чимшвидше створити цілісну модель людства як такого. Зрештою, в руслі множинності істини таке побажання виглядає навіть недоречним. А це вже принциповий бар'єр на шляху цілісного наукового вивчення цивілізації.

Гірше того, за ці тисячоліття дуже вдосконалилися теоретично та практично і самі всі ці правлячі самодури та їхні улесливі слуги і агітатори. Насамперед, в напрямку окозамилювання та обплутування населення вигідними їм законами. Та ще й тому, що їхні зусилля у прагненні нетрудового споживання завжди колективні. Тому й всі дармоїди та паразити солідарні між собою і за природою колективісти – гуртом же завжди легше урвати щось незароблене.

Але сьогодні вони вже звуться не тупими самодурами, треба їх величати щасливими обранцями долі і носіями політичної волі. [3]

 Це колись їхні прототипи без зайвих мудрувань відверто користувалися правом сильного. Але зараз – крий боже! Все тепер вони чинять  згідно із законами (придуманими ними ж самими).

Адже це якраз їхні титуловані теоретичні прихвосні так задурили людство, що практично всі громадяни бездумно гуртом  чвалають у так звану правову державу. Котра насправді є всього лише хитромудрим і завуальованим способом командування людини людиною. Та й саме гасло "Верховенство права" на практиці неминуче вироджується в імператив "Всю владу – юристам!"

Тому на верхівці цієї командної піраміди комфортно всілися все ті ж світоглядно безграмотні й нахабні управлінські еліти – політики, юристи і силовики. Яких придворні улесливі і титуловані шептуни представили людству в ореолі не менше, як дбайливців та рятівників всіх нас решти, темних і немічних.

Величезного поштовху для й без того бурхливого розвитку войовничого мракобісся у світі додав розвал СРСР. Бо практично всі сприйняли це, як перевірку відповідної теорії практикою. З однозначним присудом: дана більшовицька теорія при перевірці практикою виявилася хибною і навіть злочинною. Тож від цього, суто формального, висновку правлячі еліти взагалі розперезалися: ось вам, піддані,- нема науки про суспільство!

А тому просто не може бути і якихось конкретних, загальнообов’язкових для всіх людей, істин на суспільну тематику. Відтепер кожен із нас сам є творцем і носієм своїх персональних істин [4]  про вас і ваше життя. А всі решта професійні групи (які  і створюють всі споживчі цінності) мають при цьому ще покірніше нас слухатися. І, звісно ж, ще щедріше про нас дбати матеріально.

Увінчав же панування мракобісся Інтернет. Відтепер кожен бажаючий може хоч цілодобово вихлюпувати себе на голови всього людства. Та ще й практично всі модератори дозволили при цьому повну анонімність авторів. Мовляв – усім свободам свобода. А таким авансом тільки дали всім бажаючим  цілковиту гарантію захисту навіть від найменшого сорому за натхненне  розпатякування найдрімучіших дурниць та нісенітниць. І цим самим всім мережевим землянам забезпечили максимально можливу свободу слова.

Вірніше, свободу навіть не граматично правильного слова, а якоїсь дикої покручі, яка безконтрольно лізе із тваринних глибин підсвідомості даного "юзера". Звісно ж, найпишніше цей дурман процвітає там, де нема на Інтернет ні моральних, ні офіційних обмежень та цензури. Проте і офіційна цензура в деяких країнах обмежує лише переважно критику несправедливої влади. А щодо свідомого і активного поширення всього найдурнішого – взагалі ласкаво просимо.  Чи ж не епохально?

Хоч і при цьому чимало людей все ще здогадується, що істина завжди у меншості. Але цим застереженням вони користуються тільки у природничих і точних науках та у виробництві.  А от щодо суспільства – то тут, мовляв, все цілком навпаки – істина якраз у більшості.(?!)

Хоч навіть ця дурниця зараз прискорено поступається "модерному" самозакоханому ідіотизму "Істини нема взагалі!"

Тож навіть вже згаданих причин і обставин досить, щоб лавиною інформаційного сміття гарантовано задушити поодинокі прояви наукової новизни на суспільну тематику. До того ж, ЗМІ у пострадянських країнах взагалі стали свідомими і лютими ворогами вітчизняної новизни на будь-яку тематику.

Сказане свідчить, що, наприклад, в Україні наука як створення нових доказових знань перебуває фактично у підпіллі і матеріально дуже збиткова самим дослідникам. Хоч при цьому тьма тьмуща брехунів та махінаторів на всіх рівнях не вгаває всіх агітувати за науково-технічний прогрес та впровадження саме вітчизняної новизни. Проте в житті реальному ці ж базіки роблять абсолютно навпаки – всіляко утверджують якусь міфічну правоту власну та люто й заздрісно блокують новизну одноплемінників.

 

Антиринкове поневіряння новизни

Справа в тому, що в суспільстві антиринковому, нашому, особливості формування власного добробуту людини потребують якраз пріоритетного утвердження себе. То ж ця мотивація у абсолютної більшості населення зберігається у нас і зараз.

Тим більше, що ніхто з наших еліт навіть не згадує про потребу історичного повернення – зворотної свідомої заміни безграмотно і примусово створеного суспільства радянського, антиринкового, на ринкове. Хоч всі навіть у школі вчили, що більшовики у 1917 році примусово відмінили тодішній суспільний лад - капіталістичний (ринковий!) з наміром створити досконаліший суспільний лад - соціалізм.

Однак кривавим неукам вдалося тільки максимально повно і  успішно зруйнувати лад попередній. А от із будівництвом ладу якогось принципово кращого вийшов повний провал – суцільні жертви, збитки і марнотратність. Хоч якраз  радянський агітпроп і возвеличив це одержане божевілля як розвинутий соціалізм, і навіть  як переддень комунізму. І жодних інших думок по це й бути не могло – вільнодумців фактично вилучали із суспільства.

Тому за більше, ніж 70 років постійного жорстокого примусу більшовики таки створили "радянську людину" - бездумне антиринкове населення на 1/6 спаскудженої ними земної тверді. А з урахуванням ще так званого соціалістичного табору та Китаю ця надумана світоглядна потвора взагалі охопила третину людства.

Тому після стихійного і автоматичного розвалу СРСР - кривавого втілення рожевої маячні - ці радянські люди з тією ж попередньою, цілковитою бездумністю фактично продовжили теж автоматичне формування антиринкових суспільств вже в рамках так званих пострадянських країн.

Але при цьому загальний моральний та інтелектуальний стан світового і вітчизняного суспільствознавства був настільки жалюгідний, що практично ніхто із суспільників не спромігся нагадати радлюдям дуже просту істину: достатньо всього лише повернутися до витоків, знову стати з голови на ноги і свідомо розбудовувати суспільство ринкове.

Тим більше, що і теорії, і практики саме для такого практичного початку було і є вдосталь. Просто спокійно будуй, як кажуть, із готових лекал  та креслень.

Проте ні, прекраснодушні самодури із правлячих світових еліт швиденько нав'язали (причому – теж вже могутнім, власним  агітпропом) всьому деморалізованому "постсоціалістичному" світові просто кричущу власну дурість: мовляв, зараз вже не головне мати високу продуктивність праці, а треба першочергово навчитися справедливо розподіляти вироблене. У вигляді так званих західних демократичних цінностей, де чиїсь мимовільні забаганки важливіші від природних людських потреб.(!?)

А тому у багатьох цих "постсоціалістичних" державних утвореннях  вони правдами і неправдами, по "кольорові революції" включно, сприяли приходу до влади тільки активістів так званої ліберальної соціальної справедливості - ще одного химерного породження власної світоглядної безграмотності.

 

Повторне прочитання основ

Політекономія детально пояснила, чому саме і як саме ринкові механізми гарантують оптимальне співвідношення попиту і пропозиції та затрат і прибутку при виробництві всякого товару. Тому й справді вийшло, що якраз ринок єдино і достатньо, причому автоматично, забезпечує реалізацію давньої мрії "Все для людини, все в ім'я людини".

І виробництво з цим справляється прекрасно.

Проте чому ж тоді мільярди(!) людей не можуть одержати того, що вже вироблене і зберігається десь на складах?!

Адже на ці товари є чіткий та конкретний попит!?

А з іншого боку – як і наскільки покращують життя людства гори зброї, моря спиртного, тютюн, наркотики, косметична хімія, харчосмакові домішки і багато іншого, що вочевидь і однозначно шкідливе для організму людини?!

І не лише шкідливе взагалі, а однозначно погіршує здоров'я та вкорочує людині віку. І практично всі дорослі люди прекрасно це розуміють, у всіх країнах. То чому ж на ці товари існує такий стійкий, тривалий і платоспроможний попит?!

Люди неосвічені спихають вину за це на ринок. Хоч насправді ринок – це бездумний механізм, соціальний автомат, який всього лише оптимізує платоспроможний попит і пропозицію. А власне саму платоспроможність на конкретний товар, фактично фінансування його виробництва, цілком свідомо забезпечує людина, одна чи група людей. Котрі цілеспрямовано якраз такого результату і прагнуть.

То виходить, що насправді частина людей свідомо(?!) фінансує виробництво товарів, які однозначно шкідливі для людини та її життя, в тому числі і у власних країнах?!

А люди інші, в тому числі і всі світові бюрократи та мудреці, крикливі та різношерсті гуманісти все це прекрасно бачать, проте вважають цілком нормальним?!...

Звісно, якісь протести проти цього лунають вже давно і масово. Але тільки в руслі активності свого роду світових маргіналів – зелених, антиглобалістів та іншої емоційної і романтичної публіки. Які лише буйно демонструють своє "проти". Причому, на жаль, навіть не задумуючись над причинами цих суспільних негативів, не кажучи вже про конкретні та аргументовані шляхи покращення.

Принагідно зауважимо, що всі ці галасливі протестуючі – це люди із вродженою небайдужістю до суспільних проблем. Зазвичай це вихідці з передових країн. Вони непогано освічені, проте переважно в гуманітарному напрямку. Тому й керуються у своїх діях прекраснодушними емоціями й рожевими побажаннями, повністю ігноруючи суть життя та логічне його пояснення.

То виходить, що це потенційно краща частина суспільства. Але якраз чинна система виховання та освіти в передових країнах спеціально вивчила і виховала їх так безглуздо реагувати на конкретні суспільні проблеми.(?!)

Фактично це продукт так розрекламованої педагогічної реформи в Євросоюзі, Болонського процесу. А самим педагогам дане конкретне розуміння суспільства та життя у ньому радісно і впевнено надали суспільники ЄС. То це, у свою чергу, свідчить також і про однозначну світоглядну дрімучість всіх суспільників Заходу.

Проте, на тлі однозначних провалів своїх теоретичних побудов, ці ж самі їхні теоретики цілком свідомо ставляться до своїх колег із країн відсталих однозначно презирливо?!

Все одно, мовляв, вся мудрість на суспільну тематику є лише у нас. І міститься вона у наших текстах – монографіях, дисертаціях, статтях. Тому якраз наші видання і є взірцем професійної мудрості для суспільників із країн відсталих. Тож рівняйтеся.

І що ви думаєте - справді рівняються!

У всякому разі українські наукові бюрократи цілком щиро постановили головним свідченням науковості вітчизняних суспільників вважати їхні публікації саме у фахових виданнях закордону?!

Прекрасно при цьому бачачи, що, наприклад, модель суспільства, антинауково нав'язана Західній Європі їхніми плюралолібералістами, вже давно тріщить по всіх швах. І особливо крах безглуздого плюралолібералізму, тобто, вседозволеності та всепрощення, проявився  в останні роки, під час масової навали на ЄС біженців із країн відсталих.

Адже це якраз західні суспільники, свідомо чи ні, але зробили все для того, щоб добробут населення у третьому світі все більше відставав від їхнього.

То звісно ж, що багатьом у бідних країнах увірвався терпець – і вони мільйонами ринули до так званого золотого мільярду. Та ще й  коли ця масова втеча у значній мірі свідомо інспірована Путіном та його поплічниками.

Приклади недолугості сьогоднішньої панівної суспільної теорії можна наводити й наводити. Однак і вже сказаного досить для висновку, що пора повернутися до витоків всьому людству.

А саме: високу та все зростаючу продуктивність і якість праці у всякій масовій діяльності гарантує тільки належний облік та оплата за результатами. Всюди і завжди, для всіх професійних груп.

А результати ці завжди об’єктивно оцінює тільки ринок, в умовах добросовісної конкуренції. Причому суспільний оптимум при цьому буде тоді, коли число суб’єктів попиту та пропозиції даного однотипного товару буде приблизно від 5 до 9 з кожного боку. Це така властивість активних систем,  де ринок, до речі, відіграє роль зворотного зв’язку для кожного суб’єкта діяльності.

Тому давно пора повернути якраз ринкову оцінку результатів праці для тих професійних груп, хто керує як окремими країнами, так і світом в цілому. Тим більше, що здавна у світі у різних формах поширена мрія про залежність прибутків влади від добробуту підданих.

І якраз для цього Дмитро Клець вже давненько навіть розробив концепцію Закону "Про пряму залежність прибутків держслужбовців від добробуту населення на підпорядкованих їм територіях". [5]

Тож широке обговорення цієї концепції неминуче приведе і до прийняття відповідного Закону.

 

Влада і соціальна новизна

Звісно ж, ми розуміємо, що тисячі років командування людством на основі примх і забаганок управлінських еліт (хоч в останні століття і прикрашене псевдомудрою риторикою) створило в обох сторін величезну світоглядну інерцію. Бо і правлячі еліти зі свого боку, і решта людства зі свого, навіть не підозрюють, що взагалі тут можливе щось інше і якось інакше.

Та й оці теперішні придворні установи (інститути, академії і т.п.) із державної мудрості теж свідомо і принципово ігнорують науковий підхід до управління суспільством. А натомість тупо й нахабно проголошують верховенство якоїсь безглуздої політичної волі у можновладців, та ще й як джерела життєвої мудрості?!...

А для хоч якоїсь видимості аргументації придумали легітимізацію цього самодурства у вигляді безлічі заплутаних і взаємосуперечливих законів. І свавільне тлумачення цих законів давно вже служить переважно годівницею тільки касти юристів. Тож обиватель і досі впевнений, що чим більше законів та юристів на нашу шию – то тим краще. (?!)

Хоч всі ті, хто пам'ятає часи СРСР, знаємо зовсім інше: тоді юристів було в рази менше і злочинності – теж менше. А зараз і юристів чи не в 10 разів примножилось, і злочинів побільшало. Та ще й шансів для потерпілої сторони на відновлення справедливості теж різко поменшало.

Так що аргументації для критичного осмислення нинішньої так званої правової благодаті вистачає з надлишком. Тож і сюди буквально проситься прийняття рішень на основі доцільності економічної.

Саме так, юристам треба писати, а ВР приймати закони не для централізованої регламентації (фактичного примусу) всього і вся, як зараз. А всього лише обмежувати законом можливі шкідливі та збиткові наслідки певних дій фізичних чи юридичних осіб. А при настанні таких першочергово компенсувати збитки (по моральні та ін. включно)  потерпілої сторони. Звичайно ж, насамперед, за рахунок зловмисників та їхніх спільників чи родичів.

І не обожнювати такий вид покарання, як термін тюремного  ув’язнення. Мовляв, хай собі злочинець сидить у в'язниці  хоч довічно, мучиться совістю і кається. Додамо від себе - в безпечному місці і на всьому готовому. А згодом, під впливом лицемірних псевдо гуманістів – ще й у комфорті.(?!)

До того ж, всі давно пересвідчилися, що у нашому суспільстві тюрма злочинця не виправляє, а переважно робить із нього рецидивіста, "збагаченого" досвідом співкамерників.

Та ще й всі знають, що більшість злочинів, наперед спокійно обдуманих, має корисливу причину та  мету. Тож і карати за це теж треба матеріально – максимальними штрафами, конфіскаціями тощо. І нема чого за майнові злочини зловмисникові просиджувати штани по тюрмах – хай своєю працею відшкодовує завдані збитки потерпілим та суспільству.

За такого підходу кількість в’язнів взагалі зменшиться в рази. Та й затрати суспільства на самі тюрми, наглядачів, охорону і т.п. теж зменшаться принципово.

І ще важлива обставина. Можновладці всього світу тисячоліттями одержували (спочатку грубим примусом, а згодом і вмілою облудою) від суспільства благ стільки і таких, як хотіли.  Тож вони споконвіку і найменшого поняття не мають, що ж це таке – жити працею власною. Бо ще ніколи й ніде можновладцям не платили, залежно від добробуту їхніх підданих.  А невідомого люди бояться інстинктивно.

Тому такою актуальною є потреба чимшвидше детально, як кажуть, на пальцях пояснити правлячим елітам і всім теперішнім  соціальним паразитам, що їхній власний добробут навпаки – тільки зросте. Причому, як кількісно, так і якісно. Вони відкриють для себе такі сторони розвитку особистості, про які й не мріяли. І т.д., і т.п. Тим більше, що вже зараз про це є аргументів достатньо, в тому числі і в нас.

 

Загальні підсумки

При такому ейфорійному та масовому ігноруванні науки про суспільство і людину та ще й при всесвітньому торжестві мракобісся природний прогрес людства неминуче відбувається з великими перекосами.

Хоч насправді маємо велику кількість офіційних і громадських організацій національних та міжнародного рівнів, які добросовісно намагаються покращити життя всіх.

І чимало з них, наприклад, доброчинні фонди, мають у цій діяльності десятки років(!) практичного стажу. Проте ніхто з них навіть не робить спроб поширювати власний передовий досвід. І не від скромності, а просто тому, що їм нема чим тут похвалитися.

Хоч, з одного боку, всі випрошені ними у когось (для них самих - чужі!) гроші вони тратять буцімто прозоро і чесно, згідно із затвердженими планами та кошторисами. Тобто, всі їхні добрі задуми реалізуються сповна і вчасно.

Проте бажаної суспільної користі від багаторічної діяльності цих фінансово потужних організації – нема!

Але ніхто з них суспільними наслідками своєї роботи принципово не цікавиться.?!

Більше того, Клець Д. не раз пропонував багатьом із них наукове пояснення неефективності їхньої діяльності та шляхи покращення.  Однак жодного разу ніхто з їхніх працівників навіть не відповів.

То виходить, що всі ці доброчинці насправді просто байдужі до результатів власної буцімто доброчинної праці?!

Так, є там чимало й таких, для кого головне – реалізація кошторису, тобто, вміння зовні порядно і безбідно для себе витратити чужі гроші. Вони, до речі,  і є основними спонсорами нового  для нас і все масовішого паразитичного фаху – професійних грантоїдів.

Проте сутнісна основа їхнього самозаспокоєння дуже проста – бо роблять це вони виключно на основі правоти особистої, як їм заманеться, і обов’язково – із найкращими намірами. То які, мовляв, можливі недоліки та негативні наслідки їхньої роботи можуть бути, коли вони щиро роблять добро іншим?!

І так вони при цьому стараються реалізувати тільки себе, що навіть слухати не хочуть про "якесь там" наукове пояснення цивілізаційної кризи та її взаємовигідного подолання.

Тому й потрібна у вирівнюванні добробуту всіх людей координація  та ініціатива ООН і інших міжнародних та наднаціональних організацій виключно на науковій основі.

І всі необхідні та  достатні для цього знання нами вже створені. В першому наближенні, звісно, але цілком доказово для практичного і масового початку. До того ж, для нефахівців ми це виклали ще й у вигляді сутнісної публіцистики.[6] А щоб запобігти інстинктивному спротиву таким масштабним реформам з боку так званих бюрократів, то потрібно від початку наголосити: жодної масової кадрової чистки!

Бо насправді головне – це зміна управлінських методів, а не управлінських кадрів!

При цьому оплата праці верхів, залежно від добробуту низів, зразу ж стане головним рушієм нормалізації розвитку людства. Стане однозначно зрозумілим вектор і мета етнічної еволюції: плем’я союз племен   народність народ нація людство. Тим більше, що в першому наближенні це вже достатньо обґрунтоване.

Особиста зацікавленість можновладців добробутом власних підданих автоматично спричинить і широкий та реальний попит громадян на вже наявне наукове пояснення суспільства і їх самих. А це, у свою чергу, гарантуватиме повсюдне і швидке замирення всіх воєн і гарячих точок на основі взаємної вигоди, замість сьогоднішньої, хибної в основі концепції компромісу.

Таким чином людство і справді зможе швидко та незворотно перейти до усвідомленого прогресивного розвитку. Бо тільки при цьому люди  статнуть єдиним цілим економічно, справді суб'єктом планетарної та космічної діяльності.

При цьому різко зменшиться  чи й зовсім зникне попит на шкідливі речі: тютюн, спиртне, наркотики, зброю, надмірну хімізацію життя тощо. Відповідно зменшиться і їхнє  виробництво, а це автоматично вивільнить буквально трильйони доларів річно для вирішення актуальних глобальних проблем, насамперед – бідності, кліматичних та космічних загроз і ризиків.

Тільки тоді закономірно вирівняється і освітній ценз всіх людей. Всі матимуть однаковий за суттю, науково обгрунтований світогляд і на його основі – ринкове мислення. А вже ринкове мислення стане підвалиною для надбудови особливостей регіональних, етнічних.Такий ринковий світогляд приведе до швидкого становлення громадянина Землі - ринкового за своєю суттю і етнічного за формою. Тобто, аж ніяк не фактично байдужого до всього сумнозвісного ліберального космополіта. І всі тоді реально усвідомлять, що живемо ми в одній хаті. Спільно з іншими живими істотами, як нам відомими, так і ще не відомими.

За такого розуміння людям буде легко сприйняти і прийняти також і інші цивілізації. На пошук яких, нагадаємо, людство вже давно і офіційно тратить великі ресурси. І все, наголошуємо, на основі і в рамках стратегії хатоцентризму.

Повторюємо, початкових, доказових знань про все це ми вже напрацювали тисячі сторінок професійних текстів. Цього цілком достатньо для конструктивного становлення і для творчого продовження усвідомленого прогресу. Лишилося тільки якимось чином уникнути принципової і лютої протидії меншовартісних і заздрісних українців своїм же новаторам та їхнім досягненням.

Бо весь світ вже настільки намучився із проблемами та безглуздям цієї цивілізаційної кризи, що з радістю прийме наукове пояснення її причин та шляхів взаємовигідного вирішення. Незалежно від авторів цієї революційної наукової новизни. Тим більше, що у найзагальніших рисах, ще на рівні фольклорних мрій, вона давно відома – все робити на основі доцільності економічної, з максимумом вигоди при мінімумі затрат.

То кому ж таку, всесвітню просвітницьку роботу масово продовжити, як не економістам?! Зрештою, це навіть справа їхньої професійної честі – сприяти чим швидшій заміні хибних критеріїв управління  людством на єдино правильні - економічні.

 

Післямова

Крім створення наукових знань про суспільство і людину, ми, автори, маємо ще величезний сумний досвід щодо спроб впровадження української науково-технічної новизни. За десятки років наших марних інноваційних зусиль тисячі наших же офіційних наукових світил, високопосадовців, активістів, багатіїв, установ і організацій одержали від нас усні та письмові повідомлення, прохання, звертання і пропозиції по науковому сприянню вирішенню конкретних і найгостріших суспільних проблем.

Проте в абсолютній більшості наші адресати все це відверто зневажливо проігнорували. Лише відсотків 3 з них обмежилися формальними відписками та відмовками. І лише менше 0,01% повідомили, що вони ніби й не проти впровадження нашої новизни, але - і тут мільйон причин. І приблизно таке ж саме поневіряння мають всі решта українських новаторів із суспільнокорисними досягненнями своїми.

Тому стверджуємо однозначно: зараз практично всі українці свідомо проти життя розумом власним. Вони цілком свідомо хочуть бути тільки слухняними виконавцями чужої світової мудрості. Проте цієї мудрості на суспільну тематику все ще ніде нема в цілому світі. І, якщо ніхто не вкраде новизну нашу, то її не перевідкриють ще десятки років, із пояснених нами ж причин.

Тому ми сподіваємося, що лише крайня потреба практично всього людства зробити із бандитської РФ країну нормальну, змусить світові управлінські еліти вимушено звернути увагу на наш науковий прорив. Та й то за сприятливих обставин. Причому, якраз на конкретному прикладі путінського нападу на Україну. Все одно вже навіть світові "мудреці" зрозуміли, що самі ж вони всіх нас успішно завели у безвихідь своїми поступками та улесливістю до агресора.

А науково обґрунтоване, швидке і взаємовигідне вирішення цієї "братньої" агресії, можливе тільки під егідою ООН. Бо українці все закордонне сприймають покірно і беззаперечно. А злочинне керівництво РФ зараз вже й саме гарячково шукає шляхи, фактично, свого фізичного порятунку.

Насправді ж головною метою ООН є навчити основну частину населення РФ жити власною працею, а практично всіх українців – жити власним колективним розумом.

Саме так, тільки під егідою ООН, а не ЮНЕСКО чи якоїсь іншої профільної міжнародної організації. Адже світова бюрократія ще навіть не розуміє, що їм самим потрібно перейти від традиційної стратегії  "батога і коржика" до науково обґрунтованого управління людством. А це означає –  навчати окремі національні еліти, яким чином їм почати жити нормально і спокійно. І навчати їх в буквальному розумінні і кожного  - форм післядипломної освіти напрацьовано достатньо.

І все це, повторюємо, вже доказово викладене українською мовою на рівні науковому, для теоретиків і науково-популярно – для всіх решти. Та ще й запропоновані необхідні прикладні проекти.

Тобто, таке замирення одночасно із ринковим реформуванням РФ та України можна реалізувати за лічені місяці. А вже успішне вирішення даного конфлікту дасть змогу застосувати цей справді миротворчий досвід на Близькому Сході, а потім – і по всій планеті. І т. д…

Тим більше, що альтернативних варіантів просто нема і не може бути. Наприклад, міжнародна організація по боротьбі з бідністю Oxfam повідомляє, що 62 найбагатші жителі планети володіють такими ж статками, що й бідніша половина(!) жителів планети, тобто, 3 600 000 000 чол. То куди вже гірше?   [7]

І про певні наші критичні терміни щодо моральних та професійних якостей правлячих еліт - більшість з вас, шановні, їх обзивають ще гостріше. Хоч здавна відомо, що одна лише критика і образи нікому не додають ні знань, ні моралі. Відомо також, що проблема грамотної і порядної влади не вирішується масовою заміною "шила на мило", а єдино – навчанням їх грамотно керувати нами. З тим, щоб у нашій, поки що земній хаті, запанував лад і порядок.

Проте й тут маємо добрячий парадокс. Адже в умовах навіть офіційної відсутності наукового  (доказового, правдивого) пояснення властивостей суспільства та людини практично всі продуктивні професійні групи вимушено погоджуються із правлячими елітами в тому, що вирішення навіть локальних проблем і конфліктів – справа надскладна. А щодо кризи цивілізаційної – то вона, мовляв, навіть не під силу нинішньому людському інтелекту.

І це стверджують високосидячі персони, котрі самі зверхньо і принципово не вникали ні в діамат, ні в політекономію, науки, які людство спеціально створило для цілісного пояснення суспільства. Тобто, власну професійну безграмотність правлячі еліти і досі цілком щиро та серйозно вважають взірцем розуміння суспільства.?!

Хоч насправді загальна логіка такого масштабного реформування дуже проста – всього лише платити верхам, залежно від добробуту низів. Повторюємо: саме тим нашим самозакоханим верхам, які зараз принципово світоглядно і професійно безграмотні. Проте при цьому ці ж самі верхи ні на мить не сумніваються, що вся решта людства обов’язково гірша та дурніша від них самих.?!

І – що найсумніше – основна частина людства, яка всіх годує своєю працею, із цим погоджується. Хоч і прекрасно розуміє всі тонкощі високопродуктивної праці. Але фактично боїться застосувати ці ж самі вимоги до правлячих еліт.

Тому не менш важливо ще навчити продуктивні професійні групи елементарної людської та професійної гідності. Саме так, шановні годувальники людства, вимагайте якісної праці також і від наших еліт та платіть їм за результатами. В одній же хаті живемо.

 

27 січня 2016 року.  Клець Марія Василівна, к.е.н., доцент.

                               Клець Дмитро Васильович, фахівець із

                               суспільних та світоглядних проблем.

 

 

Коментарі

Лишилося тільки якимось чином уникнути принципової і лютої протидії меншовартісних і заздрісних українців своїм же новаторам та їхнім досягненням.

Висновок - українці не бажають сліпо керуватись чужими схемами, принципово і люто відстоюючи свої життєві принципи.

І тут же раптом:

Тому стверджуємо однозначно: практично всі українці свідомо проти життя розумом власним. Вони цілком свідомо хочуть бути тільки слухняними виконавцями чужої мудрості.

Чи нема тут протиріччя?
0

Справді, Василю, у такому викладі є.
Я просто забув вказати, що існує розум індивідуальний, який базується на конкретно-емоційному мисленні, та розум надіндивідуальний, колективний, побудований на абстрактно-логічному мисленні.
То українці не хочуть мислити колективно і через це не можуть бути дружними. Це просто хаотичне зібрання індивідуалістів.
Через це за всю цю незалежність українці не досягли жодного колективного успіху у чомусь масштабному.
Через це, до речі, і нема шансів на успіх проти путінської банди, яка ДРУЖНА, це бандитський колектив.
Дякую тобі, треба це поправити.
+2

Дмитре! Зайдіть і поправте розмір шрифта, бо не у всіх є ваші "окуляри".
Вас мотає між карбованими великими літерами, а тут ви знущаєтесь форматом. Рекомендую зробити 14 кеглів шрифта.
+1

Пан Дмитро не універсал, він зовсім не хворіє лаконізмом, на диво швидко друкує одним пальцем руки величезну кількість монотонного тексту.

Тексти пана Клеця, це клейка суміш нудних нарікань з москальськими понтами.

Шукаючи в текстах Дмитра якусь ідею, Ви 100 раз потонете в його думках, які (в свою чергу) втопились в словах.. )
Для Украины свойственен ХАТОКРАИЗМ
0

Тому й потрібно навчити їх жити власним колективним розумом, а кацапів (теперішню паразитичну частину населення РФ) - жити власною працею.
+2

Українців може захопити гарна ідея та прописи досягнення спільної мети...
Українці досить самодостатні, щоб їх вели сліпі поводирі...
Українці хочуть розуміти що їм готують, а що пропонують.
0

Ідея повністю відмовитись від податкування необхідного і корисного (в черговий раз проголошена у 80-ті роки) була доброю, логічно, корисною. Зараз водна вже просто необхідна!

Але українців об'єднала боротьба з Корбаном, нова коханка Філатова, боротьба з думаючими/зрячими і тими що ще не мовчать ("зрадофілами")..

Шевченко - ось хто реально об'єднав, "зшив" українців як у Простоі, так і в Часі. Ось що він сказав про наш сучасний день:

"Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені."
єдино – навчанням їх грамотно керувати нами.
===========
Для чого нами керувати?
Керувати треба тим, в чого нема своєї голови (тролейбусом, трамваєм ітд) або тими, хто не вміє самостійно думати (дурнями).
Дуже багато тексту, але нема:
- чіткого аналізу існуючої Системи,
- формулювання нової Системи.
Наприклад:

Існуюча (стара) Система
шкідникам - свобода і сприяння
паразитам - свобода
творцям корисного - примусове обмеження
творцям необхідного - кара.

Нова (необхідна) Система
творцям необхідного - свобода і сприяння
творцям корисного - свобода
паразитам - примусове обмеження
шкідникам - кара.
0

Юрію, як ви знаєте, що і як має бути, то чому ж ви цього не напишете?!
Ви ж мали б пам'ятати давнє правило перевірки знань: "Знаєш - тоді доказово опиши".
А інакше це просто базікання.
0

Кому це потрібно?
Хіба не знаєте - Петро завершив перезавантаження влади
вигравши війну без волонтерів,
цинічних бандерівців..

Нікому нічого не потрібно, все у всіх є, всі довольні.
0

Без волонтерів, чи без тих, які нахабно прикривались іменем волонтерів та маскувались під них? Чи без тих, які намагалися здатися бандерішими ста Бандер? Хоча були й лишаються зовсім навіть не українцями.
Ну ні, я просто балдю, коли бачу, як переживають, наприклад, за корбанів!
0

2 запитання до всіх порохоботів і просто апологетів Прошенка та Яценюка:

1) Чи так треба було піднімати ціну на газ, тепло і електрику? Бо в усьому світі ця ціна (ціна енергії) впала..

2) Для чого в Україні проведено модернізацію корупції? Адже корупція в Україна завжди працювала на Москву..
Тому ми сподіваємося, що лише крайня потреба практично всього людства зробити із бандитської РФ країну нормальну змусить світові управлінські еліти вимушено звернути увагу наш науковий прорив.
==========
Московщина-Росія-РФ 300 років займалась злом.
Це зло неусвідомлене, нерозкаяне і некаране. Тепер треба ті самі 300 років каятись цілим поколінням тих росіян, а вони не хочуть і їм страшно
бо людиною взагалі бути важко..
Клець,
ви ж самі згадували, ваші ж слова, що ПОПИТ формується ну ніяк не ринковими механізмами, а всякими наклепаними за віки й навіяними сучаснішим зомбуванням стереотипами.
Ринок, отже, всього лиш намагається задовольнити щось таке, що створене в оргазмі зневаги й наплювання до того ринку.
Ну, в якийсь період часу, коли в якихось країнах в силу знову ж таки не ринкових обставин, складаються сприятливі умови, тому ринку вдається створити "чудо". Але чудо те всенеодмінно тільки й тільки в обмеженій купці країн. Навіть більше - ця обмеженість купки - одна із головних умов того "чуда". Як же інакше, "чудо" всенеодмінно і за рахунок бідніших.
Ну а потім ті сприятливі обставини, які ніхто, власне, й не пробував ЧЕСНО зрозуміти, в чому ж вони, потрохи кінчаються. Що ми, схоже, бачимо в наш час.
Скільки вже блискучих цивілізацій розквітало, а потім занепадало й гинуло... Те й ці чекає, нічого нового під небесами.
Клець,
ви говорите; "чим більше результатів праці стають товаром - тим краще"
ОК, не забуваємо, що дії чи бездіяльність будь-якого чиновника й не тільки чиновника, а взагалі кожного, хто має владу - такий самий "результат праці" й теж ТОВАР. Який, отже, у нас цілком ринково ПРОДАЄТЬСЯ.
Що за фігню городять про якусь корупцію, не скажете?
Найнаївніша фігня - твердження про "крайній індивідуалізм" українців. Сміятись із цього можна просто гомерично. Бо українці всього лиш тро-тро-трошечки індивідуалістичніші, ніж раша. Раші ця обставина чомусь завжди муляла і тому вона про це пустила на українців широченний розголос. Аж сама увірувала в той "крайній". А українці теж за рашею в те повірили, як же інакше...
У абсолютної більшості людей нема жодних товарів, якими вони могли би обмінятися ринково з іншими. Якщо люди своїми руками (чи й головою...) роблять щось - це практично завжди аж ніяк НЕ ЇХНІЙ товар, це товар ВЛАСНИКА.
А у них є тільки одне єдине, що вони можуть запропонувати в обмін на інші товари - СЕБЕ САМИХ. Для роботи. Ніхто не заперечує, що це теж товар, але неминуче приходять моменти, коли до людини це доходить, що вона - всього лиш товар. Не особа, не людина, що "звучить гордо", а тільки один із безлічі товарів...
vigilante v 23:41
+2
До традиційної глупоти добавилося нове одкровення:"Як вибір із кількох зол українці обрали найменше - добровільно і, фактично, за власною ініціативою давали данину всім зайдам. І таким чином тривалий час відкуплялися від них."
Пан Клець вочевидь сплутав українців з сусіднім етносом оскільки перші данину нікому й ніколи не платили. Уся похідна псевдоаналітична авторська пурга походить з подібних хибних спостережень. У нас тут інженери, що не вразили світ своїми проривними винаходами знають краще всіх, як і що робити в політикумі, так само як обскур-біологи є найліпшими спецами з соціології.
0

сплутав українців з сусіднім етносом оскільки перші данину нікому й ніколи не платили
==========
А що робили?
Не треба себе обманювати - ми ж не москалі якісь..
Хто зараз фінансує Путіна і його війни?

Фінансували війну 2008, фінансуватимемо і війни в Сирії і війни в Донбасі (+ Крим будемо утримувати)!
+2

Фінансували війну 2008, фінансуватимемо і війни в Сирії і війни в Донбасі (+ Крим будемо утримувати)!

Хто ви такі? І який стосунок мають українці до вас і ваших епічних справ?
-1

Пан Василь не живе в Прикарпатті і йому трохи легше, а я живу в Прикарпатті і все бачу.

Допомогу потерпілим від повені 2008 було викрадено і це була найбільша разова крадіжка з 1991 року.

Сьогодні в Україні збирають корупційну данину, на чверть більшу ніж при Януковичі. Куди йдуть всі ці кошти?

Енергія в Україні подорожчала. Куди йдуть кошти?

Пану Василю дуже добре і легко, бо він своїми блог-постами прикриває саботаж путінців і нападає на "зрадофілів" (тих кому не однаково що Україну відкрито зливають Путіну).
0

«Это» надо убить Я видел, как развивалась националистическая Украина 23 года.
Я буду говорить, как украинец и гражданин Украины. Я родился в Днепропетровске. И потому у меня есть право требовать смерти для единоУкраины.

Я видел, как развивалась националистическая Украина 23 года. Я видел, как вырос этот монстр. Вначале были "безобидные" марши вышиванок, такие далёкие и потому безопасные марши в честь дивизии SS «Галичина" во Львове. Потом цинично-людоедские анекдоты Западной Украины - "В конкурсе "Украина глазами москалей" победил пан Васыль из Тернополя , который выложил трехметровыми буквами слово "Украина" из глаз москалей" - стали появляться в Центре, а затем и на Востоке страны. В Одессу, Днепропетровск, Запорожье, Харьков начали переезжать преподаватели, студенты, офисные работники из Галичины и Волыни. Куски «чёрно-красного» урана уже излучали смертоносное гамма-излучение, но пока что не складывались в критическую массу.
Я жил внутри. Долгие 23 года. Я видел, как из крохотной раковой опухоли Галичины вырос бугристый, перевитый белесыми жилами метастаз монстр "свидомой" псевдоплоти. И потому, если позволите, я напишу кратко, сухо и без эмоций.

Насколько я вижу, всё идёт в нужном направлении. Да, небыстро. Да, иногда не полностью понятно для людей непосвящённых или же оценивающих развитие ситуации по сценариям прошлого года. Но процесс развивается именно в том направление, в котором нужно.

Вы думаете просто так в Львовском областном совете приняли обращение к Верховной Раде Украины с предложением признать Донбасс и Крым территорией России?

Донбасс - смертелен для единоУкраины. Украина попала в капкан Донбасса. Именно потому во Львове уже раздаются испуганные крики, что надо избавиться от Донбасса, что надо отказаться от территории. Львовские "свидомые" патриоты прекрасно понимают, что это смерть их национальной бандеровской идеи, смерть вышиванок и чёрно-красных флагов, смерть их фальшивой истории, фальшивых героев и не менее фальшивых традиций. Смерть медленная и мучительная. Как от гангрены. Галичанские элиты это поняли. А Киев или не понимает, или не может предотвратить - Киев держится за Донбасс. А заодно и заокеанские кураторы требуют продолжения войны на Донбассе - чтобы оказывать внешнеполитическое давление на Российскую Федерацию. Галичина сделала самую большую ставку за всё время существования этой проклятой территории. Они выложились полностью, они раскрылись. Они устроили Blitzkrieg, разбрасывая по всему Юго-Востоку банды "правосеков", "ультрас" и обычных бандитов сразу же после государственного переворота. Они знали, что можно только запугать, поставить Юго-Восток на колени. Только так можно «освидомить» нормальных людей.

Первый слом сценария произошёл с Крымом. Украинским патриотам повезло - Крым ушёл в Россию. Это болезненно ударило по национальной свидомой идее, но дало возможность новой Украине избавиться от региона, который без большой крови они не могли сломить.

Затем сценарий сломался на Донбассе. И Украина завязла в войне, которую выиграть не может. Война съедает ресурсы, которые необходимы, чтобы выбраться из финансовой воронки после государственного переворота. Война съедает "свидомых" патриотов, на базе которых и можно было бы построить националистическое государство - но теперь эти украинские патриоты или лежат в могилах, или скачут на костылях без ног, или деформированы войной и более непригодны для мирного государственного строительства. Человеческий ресурс единоУкраины сгорает на Донбассе - в могилы ложится будущее национальной украинской идеи. И это хорошо. Потому что без полной утилизации «свидомого» поколения освобождение Украины от интегрального национал-фашизма невозможно.

Федерализация (на самом деле конфедерализация) - это смерть единоУкраины. Потому что начнётся разрушение административных и финансовых связей, появление новых Народных Республик. Одесса. Харьков. Местные элиты воспользуются возможностью отделиться от Киева. Вопрос алчности и жадности - такими всегда были элиты на Украине. У них никогда не было патриотизма, зато всегда ...
0

Остапе, ти такий же меншовартісний самодур, як і решта українців.
З вашим тваринним мислення взагалі неможливо створити жодного "сценарію".
І взагалі, чого ти так палко бажаєш погіршення своєму народові?
Тому стверджуємо однозначно: практично всі українці свідомо проти життя розумом власним. Вони цілком свідомо хочуть бути тільки слухняними виконавцями чужої мудрості.
==========
Спробуйте не базікати, а здійснити свої наміри бодай в одному, окремо взятому селі.

А я подивлюсь:
- як зносять екскаватором Вашу "Громадяьку Майстерню",
- як проводять у Вас несанкціоновані обшуки-трУси,
- як мєнти нападають 10 раз на Ваш будинок + терор від бандитів..

Потім Вам цікаво буде дізнатись, що Ви більше не громадянин України і Вас необхідно терміново вивезти в Придністров'я, а Ви ніколи не були ні в МРСР-Молдові, ні в ПМР..
..тоді й поговоримо.
0

А хто казав, що буде легко. От Штирліц, приміром, мусив зашторювати вікна, щоб підняти тост за таварісча Сталіна.
Дякую, панове, що цього разу ваші коменти хоч близькі до теми.
То може ще за життя я від вас дочекаюся чийогось іншого, доказово кращого пояснення?
І охоче його прочитаю.
Тож бажаю вам успіхів ще й у цьому.
mart mart 22:53
0
Але Макар --можеш і признатись що даєш в прямий ефір.
Я ж бачу довгий текс який важко пройти докладно. Це вже спопуляризована теорія.
І ясно що після перевірки можна б застосувати--але хто?
Простіші речі не хочуть робити а тут треба владу віддати.
0

Чому ви вирішили, що хтось комусь має віддавати владу?!
Я ж ЯСНО пропоную: змінювати не самих управлінців, а лише методи управління.
А управлінці, по найвищих і найгірших - хай залишаються на місцях.
І при оплаті за результатами вони самі або навчаться керувати НАМИ грамотно і успішно, або ж самі цю роботу покинуть добровільно.
0

Дмитре,
піднатужтесь трошки й осягніть елементарне:
ВСІ БЕЗ ВИНЯТКУ механізми, якими стали б оцінювати ті результати - ВСІ з неминучістю були би в руках тих же "управлінців".
А які не в їхніх руках - ті були б такі ж декоративні, як сучасні "громадянські суспільства".
Чомву так? Тому, що ті "управлінці" - ОРГАНІЗОВАНА сила.
Отже як ви бачите можливість реалізації в таких умовах?
0

Чубенку, то ви хочете сказати, що правлячі еліти якраз такої цивілізаційної кризи і прагнуть свідомо?
0

Правлячі еліти - це ж зовсім не обов’язково розумові еліти. А тому навряд чи вони аж так переймаються такими неясними речами.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі