Блоги → Перегляд

Ефективність суспільного споживання: завершення політичної економії

П'ятниця, 20:20, 12.02.16

Рейтинг
3 1
Переглядів
1741

0
0
У цій статті згадуються

EFFECTIVENESS OF PUBLIC CONSUMPTION: COMPLETION OF POLITICAL ECONOMY

ЕФЕКТИВНІСТЬ СУСПІЛЬНОГО СПОЖИВАННЯ: ЗАВЕРШЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

 

Вступ

Більше покоління часу пройшло від стихійного, тобто, офіційно ще не усвідомленого закономірного, розвалу   "соціалістичного табору" та СРСР. Залишилися тільки лічені шматки державного комуністичного бандитизму – насамперед це КНДР, частково Куба, В'єтнам і КНР. А роки правління кагебіста В.Путіна свідчать про свідоме і навіть офіційне повернення РФ до правонаступництва СРСР, тобто, до соціального примусу вже під вивіскою  "керованої демократії". Насправді ж такою псевдораціональною назвою кремлівський агітпроп лише незграбно пнеться прикрити подальше майнове розшарування в РФ та агресію зовнішню.  Тому  навіть про найменші успіхи у побудові  справжнього соціалізму у згаданих країнах не може бути й мови.

Нагадаємо, що більшовики вирішальними ознаками побудови соціалізму вважали встановлення суспільної власності на засоби виробництва та рівну участь всіх в управлінні власним суспільством, так зване народовладдя. Проте  ці ознаки не були реалізовані комуністами ніде в світі ні на одну секунду. Тож гігантські матеріальні затрати і сотні мільйонів марних жертв навіть серед власного населення однозначно дискредитували для кожної вдумливої людини навіть саму думку про примусовий шлях до щастя, до побудови "світлого майбутнього".

Гірше того, таке неусвідомлене,  виключно емоційне  несприйняття ідеї керованого прогресу стало чи не основою світової громадської думки взагалі. А щоб нікому таке більше і не кортіло, то багато навіть міжнародних громадських рухів та організацій суто емоційно вимагають від національних та міжнародних правлячих еліт прямої законодавчої заборони на політичні партії комуністичного спрямування і на саму комуністичну ідеологію. Не в останню чергу ще й тому, що й досі ніхто не спромігся на науковий аналіз радянської теорії.

Та попри численні причитання і залякування на суспільствознавчі теми, світ все ще  не перевернувся. Розвиток людства триває, хоч  переважно у вигляді науково-технічного прогресу і спричиненого ним підвищення ефективності суспільного виробництва.

 

Розквіт мракобісся

Проте насправді кривавий більшовицький експеримент над людством триває повним ходом. Тільки зосередився він у людських головах, у розумінні людьми суспільства і життя в ньому.

Адже більшовики, зразу ж після захоплення влади, терором змусили власних же теоретиків-суспільників сповідувати тільки механістичне розуміння життя. А вже офіційно розбудований могутній агітпроп швидко і масово поширив саме такий, потворний варіант суспільствознавства по всьому світу. Внаслідок цього за лічені роки весь світ бездумно і некритично  повірив цій відвертій безграмотності. Мовляв, страхітлива дійсність СРСР – це і є абсолютно точно втілена комуністична теорія.

Тому й за межами так званого соціалістичного табору, у передових капіталістичних країнах  просто не було платоспроможного попиту на створення справді наукового, доказового(!) суспільствознавства. Бо, мовляв, навіщо ще платити за якесь дослідження радянської теорії, коли її жахливу практичну реалізацію і так видно однозначно?!

Тому, схоже, ніде й ні в кого навіть думки не виникало провести коректний науковий аналіз радянського суспільствознавства. Тим більше, що ця робота і об'ємна, і дорога.

При цьому зазначимо, що глибоко вникнути в діамат та політекономію – це дуже непросто і потребує багато років колективного навчання. І коштує це справді дорого. Тому відсутність належного фінансування певного напрямку дослідження у суспільстві ринковому блокує ці дослідження ще ефективніше, ніж гебістський терор в СРСР. До того ж, сам факт відсутності фінансування є свідченням суспільної оцінки цих знань як не актуальних. А кому хочеться тратити роки життя на загальновизнаний непотріб?!

 Тож дуже швидко у світі просто не стало достатньо глибоких фахівців із діамату та політекономії. А тому після стихійного, але неминучого розвалу СРСР фактично всі наявні в світі (ті, які вже не знали шляху до істини!) гуманітарії дружно й радісно проголосили кінець істини. Хоч насправді вони при цьому проголосили загибель не істини як такої, а тієї картини світу, яку вони самі не спроможні науково дослідити та збагнути.

 Прикметно, що й початкову знакову статтю тих часів Френсіс Фукуяма фактично так і назвав: "Кінець історії?". [1]  Мовляв, тепер вже всі збагнули, що  нема суспільства як цілого  та його закономірного розвитку, а отже – і науки про суспільство. То й нема що вивчати. Відтепер у суспільствознавстві вже все всім ясно, від сьогодні і назавжди.  А коли так, додамо, то виходить, що й вся ця дослідницька рать не потрібна?!

А ось тут вже не так. Бо залишилися життєві, побутові і прагматичні потреби суспільників як звичайних людей. І ці їхні потреби просто, без високих матерій вимагали тривіальних "хліба з маслом". А де їх брати?...

Тому ці теоретики абсолютно свідомо і виключно із шкурних інтересів швиденько провернули логічний трюк із рештою професійних груп, зі всім людством. Хоч, власне, це типовий прояв їхнього групового егоїзму чи й навіть паразитизму. Таке трапляється. Особливо з людьми, не переобтяженими моральними чеснотами.

Мовляв, і справді - нема суспільних закономірностей, а значить – і науки про суспільство не може бути.

Проте – увага! - самі дослідження цього (хаотичного за їхнім же визначенням) суспільства і власне дослідники потрібні ще більше, ніж раніше.

Бо це лише у точних науках можна визначити основні властивості та тенденції розвитку чогось конкретного.  І вже на основі такого загального розуміння цього розвитку можна легко прогнозувати його  напрямки, з великим лагом і без зниження точності та зайвих трат на вивчення.

А вже вивчати хаотичне (без внутрішніх закономірностей та властивостей!), як от суспільство, потрібно набагато старанніше та детальніше. Тут треба якомога детальніше описувати кожний зовнішній фактик та деталь як неповторні (хаос же). І чим більше таких досліджень, тим повніша загальна картина.

Тому й необхідні якомога більше таких досліджень, а отже – і самих дослідників. І саме собою – їхнє щедре фінансування. Щоб зосередити на цій роботі найкращих. І щоб, бува, не проґавити в зародку якісь небажані чи  трагічні суспільні катаклізми.

І людство вкотре повірило цим професійним брехунам і махінаторам. І знову вони завалюють весь світ власною  "мудрістю". Від якої, до речі, цивілізаційна криза тільки глибшає і загострюється.

Проте чисельність експертів, аналітиків, консультантів і ще бог зна яких "фахівців" із нашого ощасливлення зростає в геометричній прогресії, а конкретне наше щастя чомусь їх не слухається - все віддаляється, гемонське. І що найсумніше – нікого із цих небідних теоретиків явні та очевидні провали їхньої теорії у суспільній практиці аж ніяк не цікавлять?!

Здавалося б, хоч якась творча конкуренція між ними має бути. За такої їхньої тьми тьмущої хоч би хтось один  (суто статистично) набрався сміливості блиснути собою. І привселюдно заявив би, що ось його  колеги такий важливий аспект дослідження суспільства пропустили, а от я розпочну. І хоч конкретно поставлю питання серед фахівців та у громадській думці про невизначеність причин наших проблем і недоліків.

Проте, хоч як не дивно, але такого сміливця серед тисяч і тисяч цих професійних брехунів не знаходиться?!

Навіть гірше, сотні найтитулованіших із них цілком свідомо та відверто і категорично відмовлялися від вже готового такого пояснення, пропонованого їм Клецем Дмитром.

Ну, а самі правлячі еліти щиро вважають єдино професійними  і правильними тільки своїх улесливих борзописців, а все поза межами придворної науки і техніки – всього лише різновидами пошуків вічного двигуна.

 

Доповнення людськими рисами

Давно стало загальним місцем, що людина творить всяку теорію і практику, в підсумку, для самої ж себе. То, здавалося б, хоч би що люди не створили - все виключно собі ж на користь. Проте у реальному житті – дуже не так. Маємо дуже багато людських результатів, спрямованих виключно на шкоду людині. Чи так би мовити, подвійного призначення – в одних умовах вони корисні, а в інших – шкідливі.

А з іншого боку – швидко змінюється і сама людина, її свідомі та неусвідомлювані запити. І все це постійно ускладнюється.  Проте більшість населення продовжує знати про себе тільки із шкільного підручника  "Людина. Анатомія. Фізіологія. Гігієна" , в різних країнах з неістотними варіаціями. І на основі цих знань, дуже неконкретних, люди формують споживання конкретне власне, та ще й нав’язують його іншим, переважно з добрими намірами.

Проте життя давно показує принципову невідповідність між виробленими результатами діяльності людства та їхньою ж користю при споживанні. Тож назріла потреба детальніше поглянути на споживчі властивості людини. Які вони у нас від природи і як ними людству керувати з найкращим результатом – людиною найкращої на сьогодні якості.

Наука політекономія вже давно, вичерпно і доступно (звісно ж, за бажання її вчити) пояснила, як саме багатіти всім бажаючим етносам. То так 1/7 людства й робить – і вибилася у золотий мільярд.  А решта цю науку ігнорує свідомо. Хоч у загальних рисах про це чули і правителі країн бідних. Принагідно нагадаємо, що зараз навіть вожді відсталих племен все частіше посилають своїх чад - спадкоємців у престижні університети  світу.

Правда, відомо також, що чимало цих "високородних" студентів більше дбають про одні лише дипломи, ніж про самі знання. Та все одно якийсь наліт цивілізованості у їхніх головах лишається. Тож і про створення додаткової вартості вони щось чули.  Але тільки чули, та й те краєм вуха.

А для своєї власної практики, у себе вдома вони твердо засвоїли, що вигідніше особисто жити за правилом "Обдури ближнього першим". Тому вони за власною ініціативою навіть цікавитися не хочуть передовим виробничим досвідом країн золотого мільярду.

Тут варто згадати ще одну важливу рису людини – її поведінковий стереотип "Роби як всі!". Адже ще тваринні наші предки вчилися успішно виживати в постійно мінливому світі саме за рахунок суворого дотримування цього правила. Якраз воно і дає змогу конкретній особині швидко і надійно засвоювати корисний досвід інших. Бо ж практично неможливо встигнути самому визначати оптимальну реакцію в кожній новій для себе особисто ситуації, якщо таких практично безліч.

Тож і людина змалку вчиться життя з досвіду інших якраз таким чином. І лише з набуттям певного життєвого багажу  (достатність якого часто сама й визначає), людина починає жити так званим розумом власним. Причому, завжди так званим, тобто, таким, який вона щиро вважає якраз власним за походженням та невіддільним від свого "Я".

 Хоч насправді пересічна людина користується знаннями про світ і власне життя в ньому, які не менше, ніж на 95% створені людьми іншими. І засвоєні цією людиною у вигляді вже готових поведінкових стереотипів під час навчання, в сім'ї, на вулиці, в роботі, через кіно, телебачення, Інтернет тощо. При цьому ці стереотипи некритично (але надійно, механізмами імпринтігну) включені у її світобачення. Тому людина неусвідомлено і захищає та утверджує їх, як свої рідні і важливі цінності та переконання, аж по фанатичну самопожертву включно.

Особливо некритичне обожнювання (чи твердолобе відстоювання – хто як вважає) перших-ліпших набутих знань та переконань характерне для молоді, але з подальшим різноманітним досвідом така категоричність та ціннісний радикалізм зазвичай зменшується.

Проте, на жаль, цю особливість формування світогляду свідомо ігнорує навіть світова педагогіка. А от зовнішні прояви некритичного обожнювання чогось чи когось добре зрозуміли всілякі ідеологи зла в асортименті. Тож вони активно вишукують серед молоді якраз вроджених мрійників та правдолюбців (потенційно найцінніших для суспільства!)  і вміло їх задурманюють до стану героїв-смертників. Хоч насправді це псевдогероїзм, який облудно їм навіяний  злочинцями-дорослими.

Насправді ж самопожертва молодої людини (нагадуємо – завжди нею усвідомлена хибно, на рівні лише конкретно-емоційного, тваринного мислення) свідчить тільки про неграмотність чи й свідому підлість людей дорослих , зазвичай у чомусь впливових та авторитетних для даної молоді. Котрі свої злочинні оборудки лицемірно маскують благородною самопожертвою молоді.

Хоч, наголошуємо, жодні, навіть найблагородніші ідеали не потребують людського жертвоприношення. Насамперед тому, що життя в основі – матеріальне. А тому й всяке його покращення починається тільки з матеріального. А всіляка героїчна боротьба за покращення життя, чи дурнуваті вже в задумі подвиги з цією ж метою, тільки ці матеріальні засади добробуту в тій чи іншій мірі руйнують. Завжди і всюди. Бо покращує життя, гарантовано і єдино – тільки спокійна продуктивна праця. Теж завжди і всюди. Проте і  про це правлячі еліти навіть не здогадуються.

Принагідно ще вам повідомимо, що кожна жива істота дбає про себе. І невід'ємною складовою турботи про себе якраз і є інстинкт привласнення. Виражений він в тій чи іншій мірі, індивідуально, але завжди для неї важливий. Скажімо, десь 15% відсотків популяції живе задля присвоєння як такого, як кажуть, "щоб їсти" – це прообраз людських урвителів та хапуг. А інші 15% їдять для того, "щоб жити" – це прообраз людських поціновувачів духовного: мислителів, новаторів, романтиків, реформаторів, екстремалів та інших непосидючих. Але основна частина популяції, десь 70%, прагне приблизно порівну споживати цінності матеріальні і свого роду духовні – про світ та життя в ньому. Зауважимо, що ці числа орієнтовні та ситуативні, для зручності пояснення.

У людини тут є особливість, привнесена її соціальним статусом -  колективністю. Тому людина може забезпечувати свій    добробут тільки у складі суспільства. Тому й індивідуальне людське  споживання змінюється із розвитком способів виробництва життєвих благ та форм власності.

Не будемо розглядати цей процес детально, а зупинимося лише на його теперішньому етапі - капіталістичному способі виробництва та приватній колективній  власності [2], яка стихійно, але неминуче розвинулася із початкової приватної одноосібної.  Причому, у суспільстві ринковому  у країнах передових – так званому золотому мільярді людства. Це зараз лідери суспільного прогресу. А решта, 6/7 людства - бідні, країни так званого третього світу, де панує антиринкове суспільство і антиринкове мислення.

Так ось, виявляється, що основна, принципова межа між бідністю і багатством даної  країнами залежить від міри її ринковості, тобто, частини результатів праці, які мають статус товару і оцінюються, розподіляються та реалізуються ринковими механізмами в умовах добросовісної конкуренції, тобто, без грубого втручання держапарату в дію економічних законів. В загальному випадку чим більше результатів праці в даному суспільстві є товаром, то тим заможніше живе її населення і тим менше в ньому соціальних проблем.

При цьому в населення ринкового суспільства стихійно та поступово формується і ринкове мислення. Зокрема, і стосовно присвоєння життєвих благ. Тут ринок взагалі нівелює розподіл населення за споживчими пріоритетами. Бо правило тут одне і однакове для всіх: "Хочеш багатіти – заробляй!"

Тому кожна людина в ринковому суспільстві просто змушена спочатку створити щось корисне для інших. А потім цей товар треба продати. Потім із одержаного прибутку заплатити податок суспільству. І лише після цього всього, в останню чергу, ті гроші, які залишилися, цей виробник може спокійно використовувати для формування власного добробуту. Тому у цих жорстких рамках особисте збагачення можливе тільки після збагачення інших. Тож людина ринкова просто підсвідомо змушена дбати про інших, бути до них доброзичливою. Бо кожен у ринковому суспільстві як не зараз, то згодом може стати джерелом його прибутку чи вигідним партнером. Зрештою, й тому, що  в них так роблять всі, вже не одне покоління.

Тому, наприклад, за нашими переказами, "легендарно скупі німці" ще від Горбачова ешелонами давали нам гуманітарну допомогу безкоштовно. Хоч і дуже швидко пересвідчилися, що у нас її просто розкрадають корумповані радянські люди.  Проте гуманітарну допомогу вони нам продовжують надавати. Насамперед тому, що ринкові люди вимушено добрі за моральними якостями. Більше того, вони цієї своєї риси навіть не усвідомлюють. А, повторюємо, роблять, як всі у своєму суспільстві.

У цьому полягає і чергова дурниця антиринкових можновладців – запрошувати до нас на керівні посади іноземців. Звісно ж, людей порядних і успішних профі у себе вдома. І ці наївні охоче їдуть. Цілком офіційно не розуміючи (нема ж наукового пояснення!), чому в їхній країні ця  конкретна робота успішна, але в Україні - ні.

І добросовісно, з ентузіазмом,  але наївно і нахабно (так виходить) беруться за те, чого вони не розуміють. Навіть не усвідомлюючи власної нетямущості  в цьому?!...

Бо вони і в нас намагаються робити так, як роблять всі у них  вдома. Проте в Україні у таких же умовах всі цю роботу роблять зовсім інакше, але теж дружно, як всі. В результаті – закономірний пшик і взаємні звинувачення.

Гірше того, при цьому жодна із сторін навіть не підозрює про якесь тут нерозуміння. Навпаки, всі й надалі виходять із цілковитої та достатньої ясності для всіх. І всі вважають нормою, коли вихідна ситуація для всіх зрозуміла однаково (хоч ніде й нема цього "однакового розуміння" в доказовому тексті), а результати спільної роботи теж "однаково незрозумілі" для всіх.?!

Завершується скандал традиційно: всі невдачі і провали дружно  спихають на цього чергового варяга. Мовляв, у себе вдома він, може,  був і профі, а от у нас виявився дурнем і невдахою. Тож треба шукати іншого неукраїнця, бо ж ми самі й далі хочемо залишатися тільки меншовартісними виконавцями. Проте всерйоз так ніхто ніде й не цікавиться, чому в передових країнах всяке виробництво життєвих благ успішне, а у нас – цілком навпаки.

Хоч і в них є величезне "але" – це найгрубіше втручання місцевих можновладців в економіку саме із "найкращими намірами". Зате гарантовано безграмотно, без найменшого уявлення про властивості власного суспільства і власного ж населення.

Це все ті ж політики, юристи і силовики, які за власними примхами деформують саму економічну основу свого суспільства – його природний баланс попиту і пропозиції. Роблять вони це переважно податками і структурою своїх держбюджетів. З тим, щоб виробляти також і шкідливі товари (але під вивіскою благ),  в тому числі і для внутрішнього попиту(?!) та утримувати все зростаючу частку відвертих дармоїдів і паразитів серед власного населення(?!).

Тільки офіційно це у них титулується розвинутою соціальною державою, з відвертим пріоритетом меншості над більшістю,  тих, хто просто не хоче працювати на користь суспільства.

Звісно ж, що така наруга над природними законами розвитку суспільства неминуче привела до антагоністичної суперечності між працею і капіталом та деструктивних змін соціуму. Проте їхні можновладці все ще намагаються утверджувати якусь вигадану власну правоту псевдогуманним базіканням із широкого репертуару плюралолібералізму.

І до певного часу найвища ефективність ринкового виробництва забезпечувала їм достаток як основної частини населення, так і задоволення їхніх персональних безграмотних забаганок.

Проте наступний, останній у часі удар глибоко ешелонованої  путінської агресії привів, серед іншого, і до суто фізичного переповнення їхньої соціалки біженцями та цілеспрямованими засланцями із третього світу. І всі європейські химерні породження плюралолібералізму, мультикультуралізму та псевдогуманізму почали валитися просто на очах.

Але керівники західних країн продовжують покладатися лише на санкції проти РФ. Схоже, що вони навіть не розуміють, що ці санкції погіршують добробут тільки простих людей у РФ, а не їхніх можновладців. Дійшло до того, що члени ЄС почали в судах оскаржувати несправедливий розподіл біженців. [3]

А що вже казати про країни третього світу, де від початку товарне виробництво якщо й  жевріло, то під грубим тиском можновладців. Там ще й досі в державному управлінні безроздільно панує доцільність адміністративна, політична, військова, релігійна тощо - тільки не економічна. І як закономірний наслідок – їхні задавнені соціальні суперечності доповнені ще й асортиментними перекосами.

І тут, в такому хаосі регуляторів соціальних, на повну силу проявилися природні відмінності людей, залежно від пріоритетів присвоєння. Пояснимо це на прикладі України.

 

Специфіка українців

Сталося так, що наші предки не переживали тривалого періоду товарного виробництва. Проте від початку постійно, осіло і безперервно жили вони на хороших землях і в сприятливому кліматі. То в таких умовах в українців поширилося виробництво натуральне, в останнє тисячоліття – у формі хуторянства.  Воно забезпечувало безбідне існування і навіть розширене відтворення.

Проте зростання концентрації населення до конкурентних для натурального господарювання величин не відбувалося, бо природній приріст обмежували зовнішні чинники – навали степовиків та інших грабіжників, вивезення молоді сусідніми країнами тощо. Тому у наших предків і не вистачило продуктивності праці, щоб започаткувати власну армію для захисту від загарбників.

Тому як вибір із кількох зол українці обрали найменше -  добровільно і, фактично, за власною ініціативою давали данину всім зайдам. І таким чином тривалий час відкуплялися від них.

Таке ставлення до чужинців протягом багатьох поколінь автоматично виробило в українців і низку адаптивних для тих умов рис: меншовартість, недоброзичливість до одноплемінника, страх ініціативи, продажність тощо. [4] Ці риси і справді були для наших предків меншим злом із кількох наявних  протягом дуже тривалого часу.

Звісно ж, ці умови швидко сформували у них антиринкове мислення. Коли все робиш сам для себе і покладаєшся тільки на себе. А всі інші одноплемінники – це економічні недруги, яких при вимушених взаєминах бажано обдурювати першим.

Тому антиринкове мислення просто не може збагнути вигоди взаємної, вона тут завжди одностороння. Тож свої хороші моральні якості, українцю,  можеш проявляти лише щодо чужинців, а зі своїми одноплемінниками завжди будь насторожі – або обдуриш ти, або обдурять тебе. Через це і після розвалу СРСР українці навіть не можуть почати жодної великої спільної справи. Бо кожен з них від початку прагне тільки утвердження себе та своєї вигоди "тут і зараз", першочергово і єдино.

Ба гірше, прагматичний егоїзм натурального виробництва не дозволяє збагнути наявності суспільних інтересів як таких. Ці люди навіть за бажання не можуть зрозуміти суть суспільної користі, а тому і не можуть чимось конкретним покращувати життя ближнього. Крім, хіба, разових пожертв в дусі релігійного милосердя.

До речі, і православна віра українців постійно їм нагадувала, що вони – "раби божі", а євреї – посередники між людьми та богом. Тому сама доля українця полягає у покірному і добросовісному служінні чужинцям.

З часом ці обставини привели до того, що сенс життя більшість українців почала бачити саме у тяжкій долі. Не те, щоб за якісь конкретні гріхи, а просто так, з любові до страждання. Тож тяжке життя стало навіть предметом його оспівування і своєрідної гордості. Якраз цьому і присвячена значна частина кращих зразків нашого фольклору.

Недаремно ж, зрештою, Леопольд фон Захер-Мазох започаткував мазохізм саме на описі та осмисленні якраз українського способу життя як добровільного та самозакоханого мучеництва. [5] 

Та й зараз багато українців відверто тішаться своїм особистим тяжким минулим – чи то за Сталіна в таборах, чи за Хрущова в колгоспах, чи зараз в зоні АТО, тощо. Та й найбільше святкувати українці люблять якраз власні поразки  і поневіряння. І власну історію українці найбільше люблять вивчати за  архівами ворожих до нас держав та організацій. Навіть достеменно знаючи про свідомо антиукраїнські їхні перекручення та свідоме нищення ними архівів українських. Ну то й що, головне ж меншовартість!

Тому, до речі, Клець Дмитро і назвав таке мислення "антиринковим". Бо воно принципово суперечить логіці мислення людини ринкової, для якої вимушено, ринковим розподілом, на першому місці поставлена користь споживача від споживання її результату праці.

Однак у більшості українців все навпаки. Головне, урвати чуже собі - хто з нас нахабніший. Або ж принизливо, улесливо і нескінченно випрошувати щось у чужинців – у кого з наших меншовартість розвинута сильніше.

Точнісінько так і наша влада чинить, незважаючи на її різне етнічне походження. Взагалі, наші еліти здавна свідомо і залюбки зраджували власних підданих при першій-ліпшій нагоді. І решта населення сприймає це з розумінням. Більшість навіть так і каже: "На їхньому місці кожен так зробив би".

Тому ці риси неминуче закріпилися у нашому етнічному світогляді і передаються наступним поколінням етнічною та сімейною педагогікою неусвідомлено і автоматично. Навіть теперішня підсвідома,  стихійна і масова відмова від української мови на користь російської не робить українців кращими – всі їхні негативні етнічні риси залишаються.

Хоч вже давно ці риси  втратили своє пристосувальне значення і стали однозначно шкідливими. Проте пересічні українці бездумно і автоматично продовжують робити як всі навколо, згідно із своїми шкідливими етнічними рисами. Однак це "всі", як джерело етнічного досвіду українці поширюють тільки на одноплемінників. І в жодному разі навіть не хочуть брати прикладу із етносів інших, які живуть краще.

Тому й закономірно у них на першому місці мрія про споживання нетрудове. Тим більше, що і в СРСР, і потім, в Україні якраз нетрудове споживання було і є навіть офіційно почесним та престижним. Достатньо поглянути лише на наших можновладців – абсолютна більшість з них є відвертими активістами споживання якраз праці чужої. І це не наша вигадка щодо наших верхів - вони ж навіть привселюдно і офіційно одні одних постійно у цьому аргументовано звинувачують.

Проте навіть  і без такого компромату українці обирають собі зверхниками тільки тих, хто краще їм обіцяє, а насправді досягає успіху виключно для себе. Бо, сподіваються, колись же цей спритник  насититься, то залишками і з нами поділиться. Такі ось мрії…

Звичайно, не у всьому українці суцільно погані люди. Є у них і риси позитивні. Проте наша дійсність показує, що переважають  риси якраз погані.

Однак при цьому західні "мудреці" цілком серйозно вимагають від цих наших правлячих професійних брехунів, злодіїв і махінаторів, щоб вони успішно боролися із корупцією у владі.(?!).

То вже більшу дурницю і придумати важко.

Проте цей "прогресивний закордон" продовжує наполягати тільки на своєму. Але що при цьому найдивніше – те, що наші можновладці цілком щиро з ними у цьому погоджуються і навіть бурхливо імітують цю "жорстоку і всенародну" боротьбу самих із собою?!...

А населення це бачить – і спокійнісінько продовжує гребти під себе, бо як всі.

Тож у таких умовах в Україні управлінські структури та організації в основному сформувалися із вроджених людей-хапуг.  А представники групи вроджено доброзичливих і порядних свідомими хитрощами влади залучені до захисту від кремлівської банди та навколо неї. І ця війна бідних та коштами бідних ведеться настільки прозоро і відверто, що інколи навіть закрадається підозра у її погодженості та координації з  нашими ворогами. Бо ж насправді шляхів взаємовигідного замирення є достатньо. Але схоже, що наші верхи їх ігнорують цілком свідомо…

При цьому поодинокі наші світоглядно безграмотні, зате рожеві ентузіасти, які з майданів випадково забрели в коридори влади, щось там наївно проголошують і закликають всіх решту брати з них приклад. Навіть не розуміючи, у чому саме. І всі по-більшовицьки звинувачують всіх у всіх бідах?!

А життя населення постійно гіршає…

Тож виходить, що і українці постійно та за власним небажанням самі себе не розуміють, і Захід із них прикро дивується. І якби таке неподобство коїлося десь далеко від цивілізації, то всі вони на нас вже давно плюнули б.

 Однак ми – у центрі Європи, саме як бар'єр від путінської верхівки. Тому вони буквально в інтересах власної шкури змушені навести у нас лад. Але у тому й проблема, що наш порядок можливий тільки через український власний розум. Якого офіційно зараз нема навіть в теорії. Проте якраз цю найголовнішу обставину та умову абсолютно всі соромливо й замовчують. Чи, у кращому разі, базікають якісь нісенітниці на кшталт того, що, мовляв, українці з часом самі себе усвідомлять?!  Хоч ті ж "всі" ще зі своїх шкільних років знають, що ніхто нічого просто так не усвідомлює!  Все треба вчити, цілеспрямовано і наполегливо!

Тому світовим елітам треба спочатку навчити українців жити розумом власним. А заразом і найактивніших прибічників Путіна у РФ та поза нею навчити жити власною працею. Тим більше, що якраз для цього нами вже напрацьовані всі необхідні знання,наприклад, тут [6].

Таким чином і сьогоднішня війна припиниться. А цей досвід піде для успішного замирення і на Близькому Сході, і по всіх інших гарячих точках. Біда лише, що самі ці світові еліти жодних наукових знань не визнають, крім власної безпідставної самовпевненості.

 

Наукові підсумки

Почалося з того, що безглуздя горбачовської "перебудови" змусило  Дмитра Клеця  вперше і все ще єдино в світі створити наукове  пояснення ситуації  та шляхи її покращення. І цей цілісний та доказовий текст він завершив весною 1991 року. [7]

 Однак потім, і по сьогодні, ніхто цим поясненням і не хоче цікавитися. Так і казали: "Якщо хочеш, чоловіче, то плати гроші – і ми тобі певну кількість примірників надрукуємо. Та й будеш чіплятися до людей, мережевий маркетинг реалізувати, ги-ги-ги…"  

Всіх так свідомо заплутали плюралоліберали, що людство вкотре погодилося жити по-тваринному, тільки конкретно-емоційним мисленням. А мислення абстрактно-логічне  майже офіційно опинилося під забороною. Всюди запанувало войовниче мракобісся в головах і аморальність у взаєминах.

Однак природний розвиток людства бере своє. Потихеньку глобалізація охоплює планету кількісно і якісно. Товарне виробництво забезпечує найвищу продуктивність праці, а отже – і ефективність суспільного виробництва в цілому.

Можна сказати, що десь третина працездатного населення планети виробляє всього з надлишком для всіх. Більше того, ефективності  сучасного виробництва вистачає і для однозначно шкідливих товарів: зброї, курива, спиртного, наркотиків, всілякої зайвої хімії тощо. І все це широко застосовується, вкорочуючи життя щонайменше 10 000 000 землян річно.

Хоч і маємо безліч офіційних структур та громадських організацій по покращенню життя для всіх, проте ситуація тільки гіршає. Тим часом правлячі управлінські еліти наполягають виключно на своєму: ми, мовляв,  ведемо людство єдино вірним шляхом. Хоч доказового пояснення ситуації та обґрунтування цього "вірного шляху" так ніде й нема в цілісному доказовому тексті.

А вже новаторів українських та їхні досягнення – то майже весь світ  зневажає принципово, як і решту українців.

Гірше того, свідому і спеціальну дискредитацію нашої наукової новизни посилюють ще й могутні організації сіоністів та російських шовіністів. Вони здавна щиро ненавидять українців, бо від власної неграмотності ще й досі вірять, що чим гірше буде українцям, то тим краще їм. Ну, а самі меншовартісні українці навіть чути не хочуть про жодні досягнення одноплемінників. Вони щиро (а отже – патріотично) надіються  тільки на закордонні подачки і керівників-чужинців.

Вдумайтеся хоч у таке: жоден з українських діячів, вождів і вождиків  жодного разу навіть не поцікавився, чому ж це під його керівництвом все валиться, а піддані масово вимирають та щодуху розбігаються світ за очі?  Ба гірше – жоден з них і півсловом не визнав своєї власної у цьому провини.?!

І навіть ще гірше – шановне товариство й надалі вважає їх незаперечними моральними авторитетами та знавцями нас і нашого суспільства, безперервно випитуючи їхню "мудрість" при нагоді і без неї. То про яке розуміння українцями самих себе взагалі можна говорити?!...

Єдиний позитив у цьому всьому – хоч достеменно нами описані всі розумові вади й вивихи українців, які треба педагогічно замінити кращими та кориснішими.

 

Наукові пропозиції

Ми шукаємо тих, хто може поширити нашу новизну по всьому світу. Бо ми не знаємо англійської мови та не маємо інших можливостей для цього. Та головне – десятиліттями ніяк не можемо знайти хоч когось, кому справді потрібне наукове пояснення суспільної проблематики. Тож шукаємо шляхів доступу (саме так, бо у нас і це дуже непросто) хоч до таких впливових чи багатих людей, хто вже зараз починає хвилюватися за власну шкуру.

Бо вже зараз кожній вдумливій людині зрозуміло, що сьогоднішніми ліберальними умовляннями і поступками неможливо зупинити агресивну вехівку РФ. Тому зараз ситуація навколо путінської агресії стихійно, але неминуче йде до ядерної війни. Причому, навіть всупереч бажанням основної маси населення РФ. З величезними руйнуваннями і масовим кровопролиттям, хай навіть в основному на території РФ.

Ми ж пропонуємо наукове пояснення причин всіх цих проблем і конфліктів та їхнє не просто швидке й мирне, а навіть взаємовигідне вирішення. І для початку цього шляху достатньо всього лише широко наші результати обговорити.

Звичайно, сьогодні  більшість правлячих еліт все ще сподіваються на різні власні схованки, по ядерні бункери включно. Справді, вони можуть перші тижні цієї катастрофи пересидіти і навіть помилуватися загибеллю людей простих. Але потім їхнє існування буде ще страшнішим, ніж  швидка смерть простих людей. Ще й тому, що вони аж тоді, зате неминуче, усвідомлять персональну власну провину за загибель людства.

Для прикладу потенційно небайдужим (сподіваємося, що такі все ж знайдуться)  нагадаємо вузлові етапи наших наукових досягнень.

Спочатку для наукового пояснення суспільства як цілого потрібно було обрати відповідну методологічну основу. Нею став діалектичний матеріалізм, як вершина розвитку філософії. Потім потрібно було обрати метод дослідження. Такий Клецю Дмитру прийшлося створити самому. Це один із прикладних варіантів загальної теорії систем Людвіга фон Берталанфі.[8] Також посприяли роботи П.К.Анохіна з теорії функціональної системи [9] та література з інших метатеорій. В підсумку, таким чином Д.Клець і створив модель для адекватного опису активних систем (живого, соціуму та штучного інтелекту).

Більше того, вдалося сформулювати наукову картину світу і на її основі розкрити структуру людського світогляду. З двома варіантами мислення – природним, ринковим і  штучним, безграмотно нав'язаним стихійними механіцистами – антиринковим.  Потім відкрилися і світоглядні причини шкідливих звичок та антисоціальної поведінки: куріння, пияцтво, наркоманія, хуліганство, бандитизм, корупція, тероризм, війни тощо. А вже на основі цього пояснення автори і запропонували загальну стратегію взаємовигідної нормалізації і замирення.

А щоб заохотити держапарат покращенням нашого життя і гарантувати безконфліктне проведення реформ, то Дмитро Клець написав досить детальну концепцію Закону "Про пряму залежність прибутків держуправлінців від добробуту населення на підпорядкованих їм територіях".[10]

Все одно ж здавна вважається, що держапарат – це наймана робоча сила суспільства. Тож прийшла, нарешті, пора платити цій робочій силі за результатами її праці – тобто, за якістю нашого життя.

Таким чином людство, нарешті(!) перейде і до наступної стадії розвитку суспільства ринкового – до стадії ринкового споживання.  Тоді й завершиться повноцінне становлення ринкового суспільства якісно. Але кількісно це настане тоді,  коли свідомо, теж під егідою ООН, всі решта країн практично одночасно побудують в себе і ринкове виробництво, і ринкове споживання, тобто, опанують ці дві стадії разом. Цим і завершиться кількісна побудова ринкового суспільства в межах хатоцентричної стратегії всього людства. [11]

Зрозуміло, що одночасно з цим відстаючі етноси свідомо і прискорено завершать свою власну етнічну еволюцію до етапу "нація". З тим, щоб вже разом і координовано приступити до закінчення етнічної еволюції Homo sapiens: рід родина плем’я союз племен народність народ нація людство.

Адже давно вже всі звикли, що якраз ринкове виробництво швидко гарантує найменшу собівартість та якість всякої споживчої цінності, товару. То чому ж тоді не запровадити і ринковий характер споживання?!

Адже зараз нераціональне і навіть відверто шкідливе та злочинне споживання є чи не найголовнішою проблемою в передових країнах. І саме тому, що практично ніхто не має для себе належних орієнтирів споживання оптимального, хоч би за схемою "Роби як всі". Хоч є і офіційні служби, і громадські організації споживачів. Проте ситуація тут тільки гіршає – споживають і не те, і не так, і не стільки. І в підсумку різко погіршується здоров'я та скорочується вік навіть заможних прошарків.

Насправді ж кожна людина – це товар. Проте якість цього товару – індивідуума – переважно залежить не від виробництва, а вже від споживання людиною раніше вироблених споживчих цінностей.

Саме так,  людство в цілому найбільше зацікавлене у якості якраз цього товару, кожної із своїх складових - окремої людини. Тому вкрай підлим є нав’язування людству нахабними  лібералами примату особистості перед суспільством. А отже – й абсолютно вільного вибору кожним свого життя і своєї долі. Мовляв, витворяй собі, що заманеться. А вже якраз хаотична сукупність таких індивідуальних примх та забаганок гамузом  творить гармонійно і всебічно розвинуте людство. Одночасно це є і метою, і запорукою суспільного прогресу.?!

Насправді ж очевидним для всіх є те, що окрема людина – це продукт суспільства, а не навпаки. Тому в загальному випадку справедливим є саме примат цілого перед його малесенькою часткою. І хоч би як хто не причитав, але нема і незамінних людей, навіть за реальної унікальності кожного. Особливо, за такої кількості цього товару - людини.

До речі, товару чи не наймасовішого – більше 7 000 000 000 одиниць обліку. А при такій масовості формування людей дуже важливим є співвідношення супутніх затрат і якості одержаного товару. Адже створення людини конкретної якості – це аж ніяк не разовий акт суспільного виробництва.

Бо хто б що не казав, а в цілому людство спеціально і постійно працює над підвищенням якості кожної людини протягом всього її життя. А це в середньому близько 60 років. І весь цей час актуальна проблема "затрати-якість". Навіть ще більше, суспільні затрати охоплюють ще й 9 місяців дородового періоду та з тиждень після смерті людини. Бо все гострішою стає проблема утилізації трупів. Адже щороку помирає приблизно 120 000 000 людей. За середньої маси тіла 50 кг це буде близько  6 000 000 000 кг чи 6 000 000 тонн зіпсованої біомаси. А це вже промислові масштаби, хоч і орієнтовні.

Словом, всі вже давно змирилися з тим, що людина – істота колективна, суспільна. Тобто, духовно і у значній мірі тілесно її цілеспрямовано формує суспільство. І заздалегідь визначає необхідні для цього затрати та ресурси.

При цьому, практично кожна країна хоче, щоб її основний продукт, населення, був якомога кращим. Проте майже всюди у світі ці результати далекі від бажаних. Хоч вже десятки років, як у світі напрацьовані методики кількісного визначення якості власне людини та її життя. Це життєві стандарти, які вже давненько є надійними орієнтирами суспільного розвитку.

І загальновизнаним вважається, що якраз держапарат кожної країни першочергово буцімто цими стандартами  керується та опікується.

Але з чого конкретного це видно, шановні?...

Чи багато ви знаєте країн, у державні плани розвитку яких, насамперед у бюджети,  включені конкретні параметри цих життєвих стандартів?

І головне - що оплата праці держапарату прямо залежить від досягнення цих показників?  Ми щось таких не знайшли…

А все тому ж, що правлячі еліти всюди оцінюють власну роботу не за її результатами, а як їм заманеться. Тому й роблять вони з нами все, що тільки захочуть. Все одно ж вважається, що хоч би що вони з підданими не витворяли, все це виключно із незмінно найкращими намірами.?!

Тому й потрібно суспільне виробництво,  як складову суспільної діяльності взагалі, науково, офіційно, літературно і всіляким іншим чином доповнити ще й другою невід'ємною її половиною – суспільним споживанням. А там, де є хоч якась масова діяльність – то там завжди  і обов’язково потрібен механізм оптимізації цієї діяльності в координатах "затрати-користь".

То такий оптимізуючий механізм вже є і століттями показує свою найвищу ефективність – це ринкове виробництво і розподіл всього, на що є платоспроможний попит. Тому й лишається тільки поставити постійне вдосконалення людини, грубо кажучи, на ринковий конвеєр. Причому – в руслі оптимальної стратегії розвитку людства – хатоцентризму.

А коли оплата держапарату прямо залежатиме від ефективності суспільного споживання (= якості нашого життя), то це і буде друга, завершальна стадія становлення ринкового суспільства. А заразом – і формування ринкового мислення та вирівнювання добробуту по всій планеті.  Тоді, наприклад, масовій міграції та біженцям просто не буде звідки братися.

Отже, наука політекономія показала, як саме народам багатіти за рахунок виробництва додаткової вартості. Це гарантувало ринкове виробництво. Проте виявилося, що навіть багаті країни не можуть (бо не знають, як) раціонально скористатися власним же багатством.  Тому й потрібно діалектично доповнити ринкове виробництво ринковим же споживанням, механізмом оплати верхів, залежно від добробуту низів. Це й буде логічним завершенням політекономії як науки. Звісно ж, у першому наближенні, зате доказово.

Хоч, звісно, на цьому розвиток людства не завершиться. Бо вже зараз економічного значення починають набувати нові прояви як біологічної еволюції людини, так і розвиток її позатілесної частини. Але вже до цієї діяльності людству якраз і потрібно підходити свідомо і цілісно, як справді суб’єкт діяльності.

Ось так дуже коротко про те, що істина одна-єдина, хоч і відносна. І про істинне пояснення суспільства як цілого. І про усвідомлений прогрес людства. Звісно ж, у першому наближенні, зате вже достатньо доказово.

 

2 лютого 2016 р.  Клець Марія Василівна, к.е.н., доцент.

                           Клець Дмитро Васильович, фахівець із

                           суспільних та світоглядних проблем.

Коментарі

а где же гимн в конце - "Интернационал"?
Где же он? http://politiko.ua/blogpost132442

"Никто не даст нам избавления - ни Бог, ни Царь и не герой ..." ... ну разве не про Украину, майдан и АТО? Поётся в гимне 100% об этом ... Что такое майдан? Это обыкновенная стачка марксистов и не более того.

Интернациона́л (фр. L'Internationale, от лат. inter — между и natio — нация) — международный пролетарский гимн; гимн коммунистических партий, социалистов и анархистов.

Текст майдан-интернационала принадлежит французскому поэту, анархисту, члену 1-го Интернационала и Парижской коммуны Эжену Потье. На русский язык текст «Интернационала» перевёл в 1902 году еврей Аркадий Яковлевич Коц (1872—1943).

Три куплета «Интернационала» в переводе А. Я. Коца с небольшими изменениями составили государственный гимн РСФСР (1918 год—1922 год), а после образования Советского Союза (1922 год) он же стал гимном СССР (1922—1944):
це ринкове виробництво і розподіл всього?
___________
теория мистического рынка - корм для гойского ума
гойский ум - это помойка
-1

Олексо, втисячне нагадую, що стохастичні речі, в т.ч. і суспільство, можна осмислити тільки абстрактно-логічним мисленням, яке треба сумлінно вчити.
Але ти все пнешся обмежуватися лише вродженим конкретно-емоційним.
Бо лінуєшся вчитися, чуваче.
-4

твой Маркс всех вас развёл как лохов
тебе этого не понять, ты ограниченное существо
Поздоровляю з покращенням викладу. Не ідеально, але більш адаптовано...
0

Стараюся.
Бо все ще мрію дожити до хоч рідкісної прихильності та підтримки хоч когось із одноплемінників.
Дмитре,
коли ви говорите, що чим більше речей стають товаром - тим краще, коли ви говорите про "губе адміністративне втручання" в той ринок, то не забувайте, що те "втручання" - теж не більше, ніж один із ТОВАРІВ на ринку. Кожне те втручання купується і продається, кожне має дуже конкретну ціну.
Тобто насправді у нас ну ніяк не "антиринковість". У нас навпаки - апофеоз ринковості, у нас УСЕ БЕЗ ВИНЯТКУ стало товаром. Не тільки те "втручання", а й безліч інших речей.
До речі, Дмитре, радив би вам зачеесити того "Русса" з його непристойними висловлюваннями. Які, до речі, теж ТОВАР. Ним торгують і успішно.
-4

Всякий предмет купівлі-продажу оптимізується за своєю якістю на ринку лише в умовах ЗДОРОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ.
А ви говорите про купівлю-продаж тіньову, приховану від суспільства. Це не ринок. Тому й висока якість цих предметів купівлі-продажу просто неможлива.
+1

Здорова конкуренція? Це саме те, чого мріє позбутись ПРАКТИЧНО КОЖЕН бізнесмен. Практично всі мріють про монополію. Або, на крайній випадок, про імітацію конкуренції з їхньою фактично монополією. Бо так же ж незрівнянно легше і приємніше.
От саме для цього й купують адміністративне втручання. Товар це надзвичайно ходовий у ВСІХ БЕЗ ВИНЯТКУ країнах. І дякуючи йому зайшли вже дуууже далеко. Й та сама конкуренція вже така здорова, така здорова... Особливо з огляду на глобалізацію - от де райські умови для конкуренції настали...
+1

І ще, Дмитре, ви тут згадали про "тіньову" купівлю-продаж. А що, інші акти оної - НЕ тіньові? Покупець же знає фактично тільки те, що йому зволять сказати продавці, а вони ж усенеодмінно дурять! Ще й як дурять! А взнавати, що і як - ой як непросто, це ж тільки стосовно чиновників можна вимагати прозорості, а ви попробуйте захотіти прозорості бізнесмена - як на вас подивляться?
-4

Пане Вікторе, основна ваша проблема та, що ви свідомо боїтеся набувати якусь КОНКРЕТНУ ЖИТТЄВУ ПОЗИЦІЮ. І не обов'язково її гучно утверджувати, можна навіть про неї мовчати. Але про все мати думку СВОЮ.
Бо без думки власно ви, як і основна маса українців, постійно вишукуєте, хто б за вас прожив ваше ж життя. Це все та ж меншовартість.
А ви спробуйте хоч подумки шукати такі варіанти змін у суспільстві, які будуть вигідні вам, вашим рідним і навіть знайомим.Тобто, щоб всі ці люди могли спокійно і нормально жити власним розумом і власною працею. Як у країнах передових, приблизно.
+1

Дмитре,
а як ви зуміли в чотирьох моїх коротесеньких текстиках помітити АЖ!!! свідомий страх набувати і т.д? Існують такі ЛОГІЧНІ ланцюжки, якими б можна було з тих моїх текстиків вивести АЖ!!! такі висновки?
Ні, Дмитре, такі логічні ланцюжки не зуміє знайти НІХТО. Бо їх нема.
Отже що Дмитре? Отже з вас раптом вихлюпнулись емоції.
-4

Пане Вікторе, я знаю вас, як облуплених. Бо я фахівець із вашого мислення.
А ви типова радлюдина ще й меншовартісний українець. Про таких я написав сотні сторінок, читайте. Там багато цікавого знайдете і про себе. І корисного.
+1

Ну добре, Дмитре, оскільки з вас ідуть одні емоції та самохвальство -
залишаю вас у найприємнішій для вас компанії - наодинці з самим собою.
-4

Пане Вікторе, ви дієте типово по-українськи: замість вчитися і грамотнішати ви самозакохано утверджуєте власне самодурство.
До вас навіть не доходить, що у світі існує така річ, як ПРОФЕСІЙНА ГРАМОТНІСТЬ.
Тому ви пнетеся утверррджувати себе ВСЮДИ, де ніц не тямите. Такий ось парадокс - і меншовартість, і самодурство щасливо уживаються в одному українцеві.
Було б смішно, якби не було так сумно.
Тому й результат український - пшик.
-4

вчитися у жида? опять будешь евреям писать письма о помощи?
-2

Олексо, відкрию тобі величезні таємницю: наукові знання засвоюють не від конкретних персоналій, а із доказових текстів. Незалежно від їхніх авторів. Бо наукові знання - це ДОКАЗОВІ ДУМКИ. А не тупе й продажне підлизування до якоїсь конкретної людини.
Олексо, у тебе вроджений потяг до ІСТИНИ. Але ти цей потяг свідомо глушиш меншовартісним підлизуванням до тих, кого ти тупо й покірно вважаєш мудрішим і кращим від себе.
А ти спробуй користуватися доказами правоти думки - і тобі почне розвиднюватися.
-4

ДОКАЗОВІ ДУМКИ - основанные на предположениях - всего лишь мифологические версии и не более того.
Свалить всё одну кучу - это и есть твоя тема.
Мой потяг до ІСТИНИ давно закончился, потому я не пишу писем евреям, а ты продолжаешь эту свою "давнюю практику жидолюбия"
Валентин Катасонов - "Капитал" Карла Маркса
https://www.youtube.com/watch?v=xfuQAOpqsI0
-1

Дякую, Олексо, за коротке і влучне посилання. Дуже воно типове для механіцистів. Тому й пропоную тобі спробувати вникнути в діамат. А вже потім вивчати моє. Бо так зразу воно тобі недоступне.
-4

"діамат" - для пустоголовых безбожников ... вся твоя писанина вообще лишена здравого смысла и полн противоречий, которые ты не в состоянии разрешить
Тому й потрібно діалектично доповнити ринкове виробництво ринковим же споживанням
___________________
прошу указать, что проХфесссор Клець вкладывает в слово - "діалектично"???
и давай без воды ...
слушаем
Ось так дуже коротко про те, що істина одна-єдина, хоч і відносна. І про істинне пояснення суспільства як цілого. І про усвідомлений прогрес людства. Звісно ж, у першому наближенні, зате вже достатньо доказово.

Ба гірше, прагматичний егоїзм натурального виробництва не дозволяє збагнути наявності суспільних інтересів як таких. Ці люди навіть за бажання не можуть зрозуміти суть суспільної користі, а тому і не можуть чимось конкретним покращувати життя ближнього. Крім, хіба, разових пожертв в дусі релігійного милосердя.
До речі, і православна віра українців постійно їм нагадувала, що вони – "раби божі", а євреї – посередники між людьми та богом. Тому сама доля українця полягає у покірному і добросовісному служінні чужинцям.

___________________
во как? Так ты бы так и сказал сразу - что ты махровый атеист-марксист, сторонник теории мифического рынка и нужда в 20 страницах текста стразу бы и отпала. Я твой дешёвый опус прочитал, в нём нет ничего ценного вообще.
Ты про истину вообще замолчи болтать, так как ты от неё далёк как дремучее существо.
весь твой около-научный трёп лишен самого главного - морального императива.
Вся так называемая "теория рынка" - это "заказуха" хозяев денег и не более того ... это огромная секта для убогих умом гоеа, в которую ты Клець почётно и входишь.
З часом ці обставини привели до того, що сенс життя більшість українців почала бачити саме у тяжкій долі. Не те, щоб за якісь конкретні гріхи, а просто так, з любові до страждння. Тож тяжке життя стало навіть предметом його оспівування і своєрідної гордості. Якраз цьому і присвячена значна частина кращих зразків нашого фольклору.
____________________
кто тебе дал право так обобщать за "більшість українців"?
лошара! кто тебя уполномочил? никто ведь ...
как ты - атеист сраный - можешь судить о населении, которого ты не знаешь?
+1

Бо я, Олексо, українець. І науково вивчаю українців все свідоме життя. І посильно їх просвітляю.
І навіть сподіваюся повернути в українство навіть таких запроданців, як ти.
А решта, 6/7 людства - бідні, країни так званого третього світу, де панує антиринкове суспільство і антиринкове мислення.
______________________
антиринкове мислення - это путь в независимости и свободе
теория рынка - абсолютное Зло
Зрозуміло, що одночасно з цим відстаючі етноси свідомо і прискорено завершать свою власну етнічну еволюцію до етапу "нація". З тим, щоб вже разом і координовано приступити до закінчення етнічної еволюції Homo sapiens: рід → родина → плем’я → союз племен → народність → народ → нація → людство.
_______________
ты оказывается ещё и долбанный космополит?
+1

Олексо, чому ти свою дрімучість вважаєш взірцем грамотності?
Таким чином людство, нарешті(!) перейде і до наступної стадії розвитку суспільства ринкового – до стадії ринкового споживання. Тоді й завершиться повноцінне становлення ринкового суспільства якісно. Але кількісно це настане тоді, коли свідомо, теж під егідою ООН, всі решта країн практично одночасно побудують в себе і ринкове виробництво, і ринкове споживання, тобто, опанують ці дві стадії разом. Цим і завершиться кількісна побудова ринкового суспільства в межах хатоцентричної стратегії всього людства. [11]
Насправді ж кожна людина – це товар.
_________________
Насправді ж кожна людина – це товар?
ты мыслишь как реальный жид
именно иудей всегда смотрит на человека, как на товар ...
Проте якість цього товару – індивідуума – переважно залежить не від виробництва, а вже від споживання людиною раніше вироблених споживчих цінностей.
_______________

и как положено слабоумному атеисту - ты "мыслишь" желудком
Насправді ж очевидним для всіх є те, що окрема людина – це продукт суспільства, а не навпаки. Тому в загальному випадку справедливим є саме примат цілого перед його малесенькою часткою. І хоч би як хто не причитав, але нема і незамінних людей, навіть за реальної унікальності кожного. Особливо, за такої кількості цього товару - людини.
До речі, товару чи не наймасовішого – більше 7 000 000 000 одиниць обліку.
Навіть ще більше, суспільні затрати охоплюють ще й 9 місяців дородового періоду та з тиждень після смерті людини. Бо все гострішою стає проблема утилізації трупів. Адже щороку помирає приблизно 120 000 000 людей. За середньої маси тіла 50 кг це буде близько 6 000 000 000 кг чи 6 000 000 тонн зіпсованої біомаси. А це вже промислові масштаби, хоч і орієнтовні.
____________
ебанутый циник
тебе давно пора в дурдом
+1

Олексо, а чого ти переховуєшся десь по каналізаціях?
Невже маєш для цього такі підстави?
Ось так дуже коротко про те, що істина одна-єдина, хоч і відносна. І про істинне пояснення суспільства як цілого. І про усвідомлений прогрес людства.
===========
Істина, це вся правда.
До чого тут відносність?
Ніякої повноти у Вас нема.
-4

у атеиста истина - это он сам, у атеиста нет другого авторитете кроме себя любимого
у христианина истина - Бог(Христос)
поэтому ваша писанина вполне понятна и предсказуема
-4

ваша правда - это вы сами ... буквы человеческого установления себя любимого, потому ваша жизнь - хаос .. дурдом
Клець - яркий представитель этого дурдома
+6

Олексо, а хто-то ще такий меншовартісний запроданець, як ти, що постійно за тобою хрестики ставить?
І ще, Олексо, а чого ти так продажно відмовляєшся від рідної мови?
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі