Неділя, 21:59, 04.10.20

Рейтинг
79 0
Переглядів
2221

0
0

 

«Untermensch»

або

«Наука про недолюдей, дегенератів та покидьків»

 

Більшість людей, які в своєму житті вчили або цікавилися світовою історією, а саме періодом Другої Світової війни та періодом Третього Рейху, часто стикалися з поняттям «Untermensch» (Унтерменш), яке використовувалося в ідеології цієї країни. І та же більшість людей, думають, що це поняття і навіть можна сказати ідеологія походять саме з Німеччини та зароджені нацизмом, але насправді це не так! Взагалі це слово з німецької мови перекладається, як «недолюдина» і первинно використовувалася для позначення представників нижчої частини суспільства, яка складалася з нездатних і неадаптивних індивідів, які були схильними до насилля у відношенні до тих, кого «недолюдина» рахувала несправедливо вищою над нею. Вперше публічно слово «Untermensch» (Унтерменш) пролунало 25 травня 1927 року в тексті виступу у Баварському земельному парламенті – Юліуса Штрейхера, який був гауляйтером Нюрнберга (вища партійна посада НСДАП регіонального рівня). Сам Штрейхер назвав німецьких робочих, ставших на сторону комуністів у недовго існуючій «Баварській Радянській Республіці» (проголошена «радою робочих і солдатських депутатів» 6 квітня 1919 року в Мюнхені, проіснувала лише до 3 травня 1919 року) - «вириваючимся на свободу недолюдям, бродившим по вулицям і сіявшим смерть» («das losgelassene Untermenschentum mordend durch die Straßen zog»). Тоді на просторах колишньої Німецької імперії, а саме після закінчення Першої Світової війни (11 листопада 1918 року), яку же ця імперія нажаль програла за дипломатичним столом, боротьбу за політичну владу вели комуністи та демократи. Тому часто у різних німецьких регіонах проголошувалися псевдо комуністичні республіки, але все одно у тому же 1919 році постала демократична Веймарська республіка. Хоч і вперше публічно поняття «Untermensch» пролунало, ще в тодішній республіці Веймара (місто у якому прийняли нову німецьку конституцію у 1919 році, відповідно назва республіки пішла від цього міста), але своїм корінням воно було не звідти.

Насправді один із головних расових теоретиків НСДАП, а саме Альфред Розенберг запозичив термін «недолюдина» із книги Лотропа Стоддарда – «Бунт проти цивілізації». Так як Стоддард був зі США та спілкувався англійською мовою, тому це слово англійською було записане як «under-man», а через німецький переклад цієї книги, це слово було записане як «Untermensch». Проте Розенберг і НСДАП запозичили не тільки термін, а й ідеї теорії про «недолюдей» Стоддарда. Сам же автор цього терміну, був відомим у США євгеніком, істориком, журналістом, політологом та расовим теоретиком, який перебував у «Ку-Клукс-Клані» (расистська організація). Теодор Лотроп Стоддард (повне імя) народився 29 червня 1883 року в місті Бруклайн (штат Массачусетс) у родині відомого письменника та лектора Джона Стоддарда. В 1905 році з відзнакою завершив Гарвардський університет, а в 1914 році в його же стінах отримав докторський ступінь. Деякий час Стоддард вивчав право у Бостонському університеті. Сам він був автором багатьох книг, в більшості яких розглядалися питання раси та цивілізації. В основному писав про загрозу для Білої цивілізації, яку першочергово створювали «кольорові» народи. У одній із книг під назвою «Хвиля кольорових, яка піднімається проти панування Білих над світом» («The Rising Tide of Color Against White World-Supremacy»), яку опублікував у 1920 році, Стоддард виклав своє сприйняття сучасного світового расового питання і своє занепокоєння стосовно «вибухового» росту численності не білих народів по всьому світу, а також зазначив про послаблення «панування Білих над світом» після закінчення Першої Світової війни (1914-1918) та падіння колоніальної системи.

Так як Стоддард був євгеніком (наука про гени та спадковість), то він зазначав, що раса і спадковість є направляючими факторами історії та цивілізації, і що усунення Білої раси кольоровими расами або її поглинання ними, приведе до знищення Західної цивілізації. Як і Медісон Грант в його книзі «Кінець великої раси» (1916), Стоддард виділяв у Білій расі три основні частини: нордиків, альпійців та середземноморців. Всі ці три частини він розглядав, як хороший генетичний матеріал, який набагато переважав кольорові раси по своїй якості, але нордиків (Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Ісландія, Британія, Голландія, Бельгія, Естонія, Латвія, Литва, Північна Німеччина, народи пн-зх Росії – карели і комі), Стоддард вважав найкращою частиною Білої раси, яку необхідно зберегти за допомогою євгеніки. А євреїв Стоддард відносив до азіатської раси і був прихильником обмеження єврейської еміграції, так як вважав її загрозою расовій чистоті нордиків в США. Також він зазначав, що США переживають «вторгнення орд альпійських і середземноморських емігрантів». Альпійці (Швейцарія, пн-сх Франція, північна Італія, південна Німеччина, Австрія, а східні кордони проживання цього виду, іноді відносили, аж до Дніпра, правобережні українці також відносились сюди) та середземноморці (Португалія, Іспанія, південна Франція, південна і центральна Італія, Греція) також були частиною Білої раси, але вони були нижчі за нордиків. Хоч Стоддард був прибічником расизму, але гостро критикував ідеологію німецької етнічної переваги та звинувачував «тевтонських імперіалістів» у тому, що вони розв’язали Першу Світову війну. Він був противником розподілу Білих європейських народів гіпертрофованим націоналізмом та внутрішніми чварами.

Але самим цікавим у творчій діяльності Лотропа Стоддарда є його прогнози, які він зробив у своїй книзі «Хвиля кольорових, яка піднімається проти панування Білих над світом» («The Rising Tide of Color Against White World-Supremacy») та які виявилися пророчими. Цю книгу він опублікував у 1920 році. З його прогнозів збулося: перетворення Японії у світову державу (Японська імперія), війна між Японією та США (Друга Світова війна), друга війна у Європі (Друга Світова війна), падіння європейських колоніальних імперій в Африці і Азії, масова еміграція представників не білих народів в Білі країни, поява ісламського екстремізму, як суперника Західної цивілізації (Ісламська революція в Ірані у 1979 році), внаслідок релігійного радикалізму. Стосовно останнього, то Стоддард частково писав про це у своїй другій книзі «Новий світ Іслама» («The New World of Islam»), яку опублікував в 1921 році.

У своїх книгах Стоддард неоднаразово зазначав, що через поступову «просвітленість» кольорових народів, на планеті зароджується бунт проти правління Білих, а через це їхній контроль і вплив слабнуть. А в опублікованій у 1922 році книзі, під назвою «Бунт проти цивілізації» («The Revolt Against Civilization») Стоддард висуває теорію про зростаючий тиск цивілізації на індивідів, який веде до збільшення числа представників нижчих класів суспільства, які не можуть справлятися з цим тиском і ростом популярності бунтарських настроїв серед них. Також у цій книзі Стоддард зазначав: «Таким чином, ми бачимо, що цивілізація повністю залежить від якості своїх носіїв, а якість у свою чергу, залежить від спадковості. Навколишнє середовище може проявити всі задатки даної людини, однак самі задатки залежать від спадковості … На відмінну від живих організмів у цивілізації нема встановленого циклу життя і смерті. При наявності якісної популяції, яка виробляє достатню кількість кращих індивідів, цивілізації можуть бути безсмертні. Чому же тоді всі вони загинули? Це сталося, в основному під впливом трьох руйнівних тенденцій, які неминуче викликають – рано чи пізно – занепад чи крах будь-якої цивілізації. І ці три тенденції є: (1) тенденція до структурної перезагрузки, (2) тенденція до біологічної регресії, (3) тенденція до атавістичного бунту» - зазначав Стоддард. Для позначення цієї сукупності найменше здатних людей, Стоддард вводить термін «недолюдина» («under-man»), оскільки загальноприйнятий в його час термін «нижчий» («inferior») доволі часто на думку Стоддарда, використовувався як синонім слову «дегенерат» («degenerate»), а ці поняття для нього не були еквівалентні.

А у цій же книзі («Бунт проти цивілізації»), Стоддард дає наступне визначення для терміну «недолюдина»: «людина, яка не відповідає потребам стандартів здатності і адаптивності, діючих при суспільному устрою, у рамках якого така людина існує». Також автор задався питанням – «Чи буде «недолюдина» сприяти розвитку цивілізації? Розуміється, що ні, оскільки для чого йому потрібний подальший розвиток, якщо уже на даному рівні плоди цивілізації стали для нього недосяжні? «Недолюдина» тягнеться не до прогресу, а до регресу – регресу до більш примітивних умов, у яких він би відчував себе, як вдома» - зазначав Стоддард. Будь-яку революцію Стоддард  вважав «атавізмом» (стосовно людини, то це поява ознак, які були властиві її далеким предкам, але ці ознаки відсутні у ближніх людей), який відкидає суспільство на більш низький рівень соціального розвитку. Сам автор дав такий приклад цьому, коли «покидьки суспільства, «скипів», піднімаються на самий вверх», а з другої сторони – «кожний індивід робить більш або менш глибоке падіння під натиском власних незмінних інстинктів». До речі цю теоретичну «формулу» Стоддард і нацисти (які законно та шляхом виборів прийшли до влади!) використовували проти більшовиків. Також автор терміну «недолюдина» зазначав, що єдиним та кращим засобом захисту цивілізації від революційного хаосу і регресу є «покращення раси» з допомогою євгеніки: «Однак, слід не забувати про те, що репресії, як такі, не забезпечують вирішення ніяких проблем. Оскільки ми знаємо, що більшовиками по більшій мірі – народжуються, а не стають, ми повинні усвідомити, що всі нові і нові бунтівники проти суспільного порядку, будуть з’являтися до тих пір, поки не зникнуть місця їх вербовки. Коли суспільство візьметься за покращення раси, коли дегенератам і нищим більше не буде дозволено плодитися подібно блохам, потоки хаосу швидко зникнуть» - зазначав Стоддард. Стосовно того, що більшовиками родяться, а не стають, то з автором можна погодитися, бо лави більшовиків поповнювали колишні каторжники (здебільшого злочинці), аферисти, крадії, нальотчики, шахраї та інша «шв.ль», яка під виглядом комунізму та боротьбою з класовою нерівністю і буржуазією, тупо всіх грабувала та могла розстріляти за зайву ложку у хаті! Та й керівники більшовиків (яскравим прикладом є Котовський) здебільшого також мали кримінальне минуле, але свої справи після революції та Громадянської війни – ліквідували.

Стоддард виступав за прийняття законів по обмеженню еміграції та контролю над народжуваністю, що сприяло б скороченню нижчих шарів суспільства та підвищенню народжуваності серед представників середнього та вищого класу. Також він вважав, що суспільний розвиток можливий тільки, якщо його буде направляти «нова аристократія», яка складатиметься із найбільш здатних індивідуумів, які керуватимуться наукою, а не абстрактним ідеалізмом та егалітаризмом (концепція, яка пропонувала створення суспільства з рівними політичними, економічними, соціальними та громадянськими правами для всіх членів цього соціуму). В своїй опублікованій книзі у 1927 році «Перековка Америки: Історія нашої державності» («Re-Forging America: The Story of Our Nationhood»), Стоддард писав: «Більше всього ми хочемо зберегти Америку. Але «Америка», як ми уже зрозуміли – це не просто географічне поняття, це держава, фундамент якої був закладений більше чим три століття тому англо-саксонськими нордиками, та її державність існує виключно завдяки народам Північної Європи – а не тільки старим колоністам і їхнім нащадкам, а також завдяки багатьом мільйонам північно-європейців, приїхавшим у цю країну з часів колонізації, і по більшій мірі, які повністю асимілювалися. Тому не дивлячись на недавній притік чужоземних елементів, американський народ по-колишньому представляє собою в основному суміш родинно-близьких північно-європейських народів, і американський спосіб життя був створений в основному ними» - зазначав автор.

І в цій же книзі («Перековка Америки: Історія нашої державності») Стоддард писав стосовно Закону про обмежену еміграцію від 1924 року: «Цілком вірним є те, що наша нинішня еміграційна політика дає (і повинна давати) перевагу північно-європейцям у порівнянні з жителями інших частин Європи, і ще більш жорстоко обмежує приїзд представників не білих рас. Однак, основною причиною цього є взагалі не якась то теорія расової переваги, а найбільш фундаментальний і найбільш виправданий із всіх людських інстинктів – інстикт самозбереження, по праву названий «першим законом природи». Далі Стоддард приходить до наступного висновку: «Тому основним принципом нашої еміграційної політики повинно бути запобігання подальшого скорочення північно-європейського елемента у расовому складі американського населення».

Сам Лотроп Стоддард, ще встиг побувати у великій Німеччині, якою правив Нацизм і який у свою чергу запозичив його термін. У 1939-1940 роках Стоддард провів 4 місяці в Німеччині, як журналіст «Північно-Американського газетного альянсу» («North American Newspaper Alliance»). У порівнянні з іншими журналістами, він мав особливу увагу від вищих керівників НСДАП. Знаходячись у Третьому Рейху, Стоддард відвідав Суд по охороні спадкового здоров’я (Hereditary Health Court) в місті Шарлоттенбург – апеляційний суд, який виносив остаточне рішення по питанню необхідної примусової стерилізації. Стоддард зробив висновок про те, що євгенічні закони в Німеччині «застосовувалися у суворій відповідності із законодавчими положеннями, і що фактично винесені судом рішення були доволі консервативні», і про те, що ці закони «видаляли із німецького народу його найгірші елементи науковим та по істинні гуманним шляхом». Проте він був приголомшений відвертим антисемітизмом нацистів і передбачив, що «єврейське питання» швидко буде вирішене у Німеччині, шляхом «фізичного витіснення самих євреїв із Третього Рейху». І в тому 1940 році Стоддард написав мемуари про своє перебування в нацистській Німеччині, під назвою «У темряві: Нацистська Німеччина сьогодні» («Into the Darkness: Nazi Germany Today»), у яких (мемуарах) опублікував інтерв’ю з такими фігурами Третього Рейху, як Генріх Гіммлер, Роберт Лей та Фріц Заукель.

Якщо у другій половині 20-х років 20 століття, термін «Untermensch» рідко використовували, то з приходом до влади нацистів (1933), даний термін все частіше використовували. Так 10 вересня 1936 року у своїй промові Йозеф Геббельс зазначив, що: «недолюди існують, подібно заквасці, у кожному народі» («das Untermenschentum, das in jedem Volke als Hefe vorhanden ist»). Однак з часом у нацистській риториці «недолюдство» нижчих шарів будь-якого і у тому числі німецького суспільства, було перенесено на «іудейських більшовиків», які на думку нацистів були організаторами будь-яких революційних виступів. У памфлеті - «СС як антибільшовицька бойова організація» Генріх Гіммлер писав: «Ми потурбуємося про те, щоб в Німеччині у серці Європи, більше ніколи не була розпалена єврейсько-більшовицька революція недолюдей» («die jüdisch-bolschewistische Revolution des Untermenschen»), як із середини країни, так і через емісарів зовні» (емісар - представник держави, політичної організації або спецслужб, що направляється до іншої країни для виконання різних доручень, переважно секретних. Як правило, місія емісара не носить офіційного характеру).

Після початку війни між Третім Рейхом та СРСР, таке відношення нацистів до «іудейських більшовиків» (є версія, що «Жовтневу революцію» у 1917 році в Петрограді, організували не тільки самі етнічні німці, а й німецькі, французькі, британські та американські євреї) поширилося на все населення Радянського Союзу, яке знаходилося під владою більшовиків і воювало за їх інтереси. Як зазначав голландський та канадський історик - Роберт Ян ван Пелт (1955 р.н., відомий нині як один із відомих експертів по Голокосту, який він же заперечує), що нацистам: «потрібний був лише один крок до демагогічного протиставлення європейській людині («European Mensch») радянської недолюдини («Soviet Untermensch»), під якою розумівся «росіянин у кігтях іудео-більшовизму».

Виступаючи 13 липня 1941 року в Штеттіні (нині Щецин, Польща) Генріх Гіммлер сказав: «Коли ви друзі мої, б’єтеся на Сході, ви продовжуєте ту же боротьбу проти того же недолюдства, проти тих же нижчих рас, які колись-то виступали під іменем гунів, пізніше – 1000 років тому у часи королів Генріха і Оттона I – під іменем угорців, а внаслідок під іменем татар, потім вони з’явилися знову, під іменем Чингісхана та монголів. Сьогодні вони називаються росіянами під політичним прапором більшовизму» - зазначав Гіммлер. Але безуспішність плану нанесення швидкої поразки Червоній Армії у «блискавичній війні», і обмеженість людських ресурсів Німеччини, змусили нацистів у черговий раз змінити трактовку терміну «недолюдина». У виданій в 1942 році масовим тиражом брошури – «Der Untermensch» - російський селянин (крестьянин) уже називався «справжньою людиною», оголошеною більшовиками «смертельним ворогом радянської держави», зведеною ними «до рівня тварини і усвідомлення, що вона стала рабом, працюючим на своїй землі, тільки на свого єврейського хазяїна». Більшість фотографій брошури, мали показати жахіття життя росіян у «Радянському раю». Російському народу нагадували про те, що Петро I та Катерина II і всі інші (взагалі починаючи, ще з Івана Грозного) закликали переселятися до них німецького селянина і німецького офіцера (це справді так було, і кому цікава ця тема, то це посилання на мою статтю «Німецька Росія» - https://politiko.ua/blogpost155047). Також ця брошура зазначала, що німці, які переселялися у Росію (до 90-х років 19 століття) були названі носіями німецького духу, який прийшов на цю землю, щоб допомогти, але він у 1917 році був жорстоко та безглуздо знищений більшовизмом. А про Росію брошура зазначала, що вона як «трамплін з якого недолюдська ідеологія і доктрина кидаються на боротьбу проти світу світла». Недолюдьми або «біологічними істотами», володіючими «подобою мозку», однак «духовно і психологічно стоячими нижче будь-якої тварини», брошура називає «мулатів і фінно-азіатських варварів, циган і темношкірих дикунів». І що ці істоти тисячоліттями втягнуті у «конфлікт між людиною і анти-людиною», названий у брошурі «законом природи» (тут складно не погодитися із цією думкою про біологічних істот). Така зміна трактування терміну «Untermensch» (Унтерменш), пов’язана з тим, щоб більше залучити радянських громадян до служби в рядах Вермахту і до співпраці з окупаційною владою. А в 1943 році, нацисти офіційно визнали арійцями всі словянські народи, крім поляків, що дозволило приймати їх представників на службу у Ваффен-СС.

Характерна для брошури «Der Untermensch» - демонізація ворога, часто використовувалася антигітлерівською коаліцією, як пропагандистський прийом. Так для прикладу Вінстон Черчилль (прем’єр-міністр Британії) у одній із своїх промов назвав німецький народ «злісними гунами, частину яких можна вилікувати, а інших – тільки вбити» («malignant Huns, some of whom are curable and others killable»). А в іншій промові назвав німецьку армію, яка увірвалася у СРСР – «гунською солдатньою, яка рухалася подібно стаду повзучої саранчі» («the Hun soldiery, plodding on like a swarm of crawling locusts»). А от радянська пропаганда, називала всіх німців – «убийцами, кровопийцами и каннибалами, целью которых являлось уничтожение народов, населяющих СССР». Радянська пропаганда у прямому сенсі подавала німців або гітлерівців, як демонів (мені також було кумедно подумати, що і моїх двох прадідів-німців, які служили у Вермахті, також радянські люди сприймали як «кровопийц и каннибалов»). Проте це були часи Другої Світової війни, де пропаганда використовувала будь-які прийоми, навіть і ті, які були несповна розуму.

Якщо всім нам відомий результат Другої Світової війни, а саме чия ідеологія виграла, і чия програла, то стосовно подальшої долі автора терміну і по суті науки під назвою «Untermensch» - Лотропа Стоддарда - не всім відомий результат! Після закінчення війни, теорії Стоддарда почали сприйматися, як надто близькі Нацизму (першочергово та в основному євреями), що у свою чергу нанесло потужний удар по популярності Стоддарда. Про його смерть від раку 1 травня 1950 року (помер у віці 66 років), майже нічого не повідомлялося, незважаючи на велику кількість читачів його книг і на його впливовість у передвоєнні роки. Проте Стоддарда запам’ятали не тільки як євгеніка, історика, журналіста, політолога, расового теоретика, який перебував у «Ку-Клукс-Клані» та автора терміну «Untermensch» або «under-man», а як ще члена Американської історичної асоціації, Американської асоціації політичних наук і Академії політичних наук. І також як одного із засновників Американської Ліги контролю над народжуваністю, де він входив у раду директорів.

Лотроп Стоддард був правий у своїх євгенічних теоріях і теорії про «недолюдей», що Білим потрібно припинити впускати кольорових у свої Білі країни, щоб запобігти падінню нашої Цивілізації. І його уведений термін «under-man», а точніше його поширений варіант як «Untermensch» - є не тільки поняттям, а є цілою євгенічною наукою та ідеологією. І саме ця наука, як і пророцтва Стоддарда, не тільки звертає нашу увагу на боротьбу з власними дегенератами, а й навалою кольорових, яка несе, ще більшу загрозу для нашого Білого існування. Проте єврейська демократія, навпаки намагається досягнути «Апокаліпсису» для Білих, бо євреї впроваджують її там, де живуть Білі. А от там, звідки емігрують кольорові у Європу, а саме в країнах третього світу, ніхто не запроваджує демократії, тому там виникають та існують всякі бананові, комуністичні республіки, де проголошують войовничий Іслам, який має знищити всіх невірних у тому числі і Білих. Так і хочеться спитати у тих прибічників «лайнократії» - а де ж та справедливість? Чому Білі на своїй землі, мають поступатися місцем іншим і бути толерантними до них, коли вони не є толерантними до Білих на своїй землі? Хоч і кольорові та євреї все це мотивують помстою за Білий імперіалізм, але вони уже не можуть жити без технологічних надбань Білої людини. І знищивши її, вони самі (кольорові) повернуться у свій первісний та середньовічний лад (у який вони уже не хочуть повертатися), який відповідатиме їхньому інтелектуальному розвитку. Проте це не всі кольорові, як і Білі (зазвичай жінки) розуміють та усвідомлюють, і які можуть бути наслідки після зникнення Білих. Хоч расова теорія Лотропа Стоддарда, затьмарила його же науку про дегенератів у суспільстві та їхню згубну спадковість, але слід таки визнати, що його євгенічні закони мають у собі істинну та яка має запобігти виродженню кращих людей!

Коментарі

в еврейском понимании Untermensch - это гои... все прочие - богоизбранные сыны завета
тут все просто - весь мир условно поделён на два вида, жаль что не все белые этого не понимают
vova stasyuk   22:33
+1

+
+1

Вы где-нибудь слышали или видели, чтобы евреи признавались в своём
равенстве с не евреями? А лично никогда такого не видел и не слышал.
Евреи – это вообще как понятие – отдельный биовид, который косит под
человекообразных, таковым по факту при этом не являясь.
Можно назвать это ещё так: «Еврей – это не равный тебе во всём!».
С такой формулировкой согласится каждый раввин ибо именно так это
прописано в еврейском законе – торе!
Таким образом искусственная сегрегация всего человечества на две части
- евреев и не евреев – это зловещая выдумка, призванная помочь одним
(самоизбранным) жить за счёт других при помощи обмана и хитрости, т.е
угнетая не евреев (гоев) себе во благо.
Это понимание лежит на поверхности, но вообще мало кто из не евреев
возмущается по этому поводу… мало того, не евреи из числа христиан,
считают евреев из числа иудейских пророков своими святыми, хотя те на
деле всегда придерживались такого порядка – деления на своих и всех
остальных – т.е гоев т.е животных!
В уме христианина никогда не родится мысль спросить: «Были иудейские
пророки ветхого завета сегрегантами-ненавистниками в отношении не
евреев – да или нет?».
Потому как из ветхого завета(части торы) написанного для иудеев,
вполне понятно, что оно так и было: «Еврей – это не равный тебе во
всём!».
Только христианин может любить и ненавидеть евреев одновременно, как
это было во времена Царской России – и это клиника! Это паралич
головного мозга! ©Записки Белого Вождя
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі