Підстав для того, щоб вважати слово «жид» антисемітським немає.

Підстав для того, щоб вважати слово «жид» антисемітським, немає. В мене є друзі жиди, але я не вживаю це слово по відношенню до них тільки тому, що воно їм не подобається. В українській мові, як в чеській, польській і литовський це слово мало нормальне забарвлення. В чехів і поляків воно досі нормальне, навіть наші євреї, які туди переїжджають починають самі себе називати жидами. В етимології нічого поганого немає, це слов’янський фонетичний відповідник слова «іудеос», що означає «мешканець Іудеї».

В українській мові це слово завжди було нейтральне, бо інакше, якби воно таки було негативне, то всі українські класики були б антисеміти. Це слово вживається у Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, хоча він писав російською мовою, у Івана Франка є цикл «Жидівських мелодій». У 20-х роках минулого століття у Києві йшла п’єса «Жидівка вихристка», був Інститут жидівської пролетарської культури, а коли Галичину в 1939-му році приєднали до Радянського союзу, то місцеві жиди сердились, що їх називали євреями, бо це архаїзм.

Підставою для того, щоб слово «жид» набуло негативного забарвлення стало те, що в російській мові воно було негативним завжди. Оскільки наші місцеві євреї в першу чергу зросійщуються, тепер вони сприймають це під кутом зору російської мови. В українській мові лінгвістичних причин вважати це слово негативно немає. Негативного забарвлення слово «жид» набрало через соціальні причини під впливом російської мови.

Отже, в поляків, чехів, словаків і в нас це слово нормальне, воно має негативне забарвлення тільки в російській мові, але проблема в тому, що поляки, чехи і словаки не перебувають під таким магічним впливом російської мови, як українці.

З точки зору публічних осіб вживати слово «жид» нормально, але євреї гніваються на це. Я б радив не вживати це слово, хоча формальних підстав для цього немає.

Теоретично ставлення до цього слова може змінитися колись, коли Україна стане справді незалежною, коли інформаційний простір буде український, але ж зараз постійно використовується кожна нагода щоб звинуватити в чомусь українців. Євреї в Ізраїлі, що хочуть, те і роблять. Там, як не знаєш івриту, ні в який кнесет не попадеш. Ніхто їх за це не звинувачує в націоналізмі, а нам постійно розказують, що не так. Коли Україна стане справді незалежною державою і стане жити за власними законами, а не слухати, хто що скаже з ближчих чи дальших родичів, тоді щось зміниться.

Олександр Пономарів, доктор філологічних наук, мовознавець, професор національного університету імені Тараса Шевченка

Джерело: Главком

Читайте також: Зиновій Книш: Чому євреїв варто називати жидами

Коментарі

mart mart 23:37

0

Ізраїль - багатомовна країна. Офіційною мовою є іврит; арабська має особливий статус.

Крім того, поширені англійська та російська, а також французька, амхарська (ефіопська), іспанська, румунська, польська, ідиш, ладіно, угорська. Всього, згідно з сайтом Ethnologue, до мов Ізраїлю відносяться 39 мов і діалектів, включаючи мови жестів.[1]

mart mart   23:39

0

Статья 4.
Язык

(алеф) Иврит - государственный язык.

(бет) Арабский язык пользуется в государстве особым статусом; упорядочивание использования арабского языка в государственных учреждениях и при обращении к ним будет регулироваться законом.

(гимель) Сказанное в настоящей статье не умаляет фактический статус арабского языка, сложившийся до вступления в силу настоящего Основного закона.

--------------------
арабська здається була до цього державною теж.

mart mart   23:57

+1

Жид (в позднепраславянском *židъ) — еврей, иудей[1], скупец, скряга[2]. Заимствовано (через балканские романские языки) из итал. giudeo[3], где из лат. judaeus (и из ивр. ‏יהודי‏‎) — «иудей». В современном русском языке имеет негативную коннотацию (черносотенно-погромный характер), в СМИ и публично обычно не употребляется (кроме как антисемитами)[4].

mart mart   23:57

0

В старославянском языке и древнерусском слово служило нормативным этнонимом для иудеев, в том числе живших в Хазарском каганате и в Киевской Руси. В единственном числе употреблялась также форма жидови́нъ[5], она используется в таких древних памятниках на глаголице, как Зографское Евангелие[6], Мариинское Евангелие[7], Ассеманиево Евангелие[8] и на кириллице: Остромирово Евангелие[9] и Архангельское Евангелие[10] ; слова «жидови́нъ»[11], «жи́дове» (множественное число от «жидовин»)[12], «жидо́вский»[13] используются и в настоящее время на богослужениях Православной церкви. В так называемом «слове философа» — отрывке из Повести временных лет, который считают древнейшим памятником на древнерусском языке, история о Моисее (несомненно, священная для автора, как и все, с ней связанное) пересказывается так:

Въ си же времена родисѧ Моисѣй въ жидехъ, и рѣша волъсви егѵпетьстии цесарю, ѧко «родилъсѧ есть дѣтищь въ жидохъ, иже хощеть погубити Егѵпетъ». Ту абье повелѣ цесарь ражающаѧсѧ дѣти жидовьскыѧ вмѣтати въ рѣку[14].

Относительно современности летописи различали жидовинов и жидов хазарских. От этого времени остались многочисленные топонимы на Украине, как, например, Жидовские ворота в Киеве. Нейтральное значение слово сохраняло как минимум до XV века, что зафиксировано в своде Библии св. Геннадия Новгородского.

mart mart   00:00

0

Уже в конце XII века зарегистрировано и бранное употребление этого слова, в одном ряду со словом «еретик», но при этом связанное не конкретно со словом жидъ (в противопоставление некоторому нейтральному обозначению), а с данной религией и этносом как таковыми. Именно, в «Повести об убиении Андрея Боголюбского» его произносит верный убитому князю Кузьма Киевлянин, укоряя им одного из заговорщиков — Анбала (по национальности ясина, то есть осетина), который выразил намерение «выверечи» (выбросить) тело князя псам: «О еретиче! уже псомъ выверечи! Помнишь ли, жидовине, вь которых порътѣхъ пришелъ бяшеть? Ты нынѣ в оксамитѣ стоиши, а князь нагъ лежить…»[15] Тут, очевидно, не просто ругательство, а сравнение заговорщика с христоубийцами, которое автор несколько выше проводит уже от своего имени: организатор заговора Яким Кучкович выступает, «вопия кь братьи своеи, къ злымъ свѣтникомъ, якоже Июда къ жидомъ». Таким образом, для автора «жидъ» — символ и носитель самого страшного греха, который только может вообразить христианин. Это неудивительно, если вспомнить, что уже в первом памятнике древнерусской литературы — Слове о законе и благодати — евреи (именуемые там, впрочем, на книжный манер иудеями) в полном согласии с обычным религиозным антисемитизмом Средних веков описываются как народ, отринутый и проклятый Богом за его отвержение Христовой истины, тогда как христиане вообще и русские в частности — как «новый Израиль», унаследовавший богоизбранность проклятого и рассеянного по лицу земли Израиля ветхого[16]. Таков был образ «жида» в книжном сознании; о таковом же в обыденном сознании известно меньше, но в описании событий 1113 года, где «жиды» оказываются жертвами мятежа наряду с тысяцким и сотскими, а также (потенциально) боярами, монастырями и княжеской семьей, показывает, что евреи, в основном торговцы, вызывали у горожан социальную ненависть[17]. Таким образом круг антисемитских значений слова «жид», со временем превративший его в грубое ругательство, начал закладываться уже в киевскую эпоху.

Олексій Левченко   12:30

0

Щось немає логіки!
Жид (в позднепраславянском *židъ) — еврей, иудей[1], скупец, скряга[2]. Заимствовано (через балканские романские языки) из итал. giudeo[3], где из лат. judaeus (и из ивр. ‏יהודי‏‎) — «иудей».
Чому слово жид, яке мало значення іудей, раптом отримало значення "скупец, скряга"??
Це жиди придумали таке значення і пояснення!!